– Він вчора запропонував розійтися, сказав що я стала якоюсь іншою, а він не хоче бачити поруч із собою ту дівчину, в яку колись закохався.
– А ти?
– А я сказала, що якщо іншого виходу немає, то давай розлучимося.
– Він пішов?
-Ні, після того як я погодилася, він спочатку сказився, а потім став мене вмовляти, що не все ще втрачено.
Є у мене дуже хороша подруга, знайомі ми з дитинства, росли разом, правда вчилися в різних школах. Ох, скільки всього ми натворили, скільки разом пережили – спогадів на все життя вистачить.
Але потім вона якось різко пропала, як виявилося, закохалася. Почала прогулювати інститут, на пропозицію сходити куди-небудь разом відмовлялася, в загальному занурилася в нові відносини з головою.
А через півроку всіх нас приголомшила своєю новиною, що чекає дитину і раптовим весіллям. І, взагалі-то було у них все добре. Ми періодично зідзвонювалися, іноді навіть зустрічалися, але це було дуже рідко.
Ось тільки подруга стала якась не весела, з одного боку начебто все добре, дитина, чоловік працьовитий, який особливо домашніми турботами її не напружує і на не приготовлений до його приходу вечерю не лаявся.
Коли син ось-ось повинен був піти в садок, подруга зайнялася пошуком роботи. Однак дізнавшись про це чоловік раптом заявив, що мріє про доньку.
І власне активно взявся за здійснення своєї мрії. А через рік у них появилася дочка, і вона була навіть щаслива, скуповуючи всілякі наряди для своєї маленької донечки.
Ще через два роки вона-таки вийшла на роботу, тільки ось чоловік після цього моментально перестав давати їй гроші. Тобто всі витрати на комуналку, оплату садка і в тому числі продукти лягли на неї. Він же іноді приносив продукти, ну і дітям щось.
В результаті у неї на себе грошей не залишалося. І одного разу вона попросила у нього, щоб елементарно купити собі засоби гігієни. На що він заявив, що якщо їй навіть на це не вистачає, то нехай сидить вдома, а вже він буде виділяти їй гроші на шампунь.
Через кілька років у них появився син, і вона знову засіла вдома. Чоловік відреагував на це позитивно, а ось на неї напала апатія+. Почала холодно з ним спілкуватися, і як можна менше проводити часу з ним поруч.
Мені вона говорила, що це швидше за все від втоми, і скоро все налагодиться. Але нічого не налагодилося, і в підсумку вилилося в те, що він запропонував розлучитися, а коли вона погодилася – передумав.
Загалом, за її словами, вони домовилися, що вона постарається бути з ним менш холодної, а він в свою чергу почне зважати на її інтересами.
А після її від’їзду я задумалася, адже це не перша її спроба порвати з ним, але за підсумком все залишається на своїх місцях, так як він йти від неї не збирається і судячи з усього, готовий терпіти будь-які її витівки.
І адже він на тирана зовсім не схожий: хороший батько, турботливий чоловік і далеко не дурна людина, вона розумна, цікава і до заміжжя вела активне життя.
Але ось бачення про те, якою має бути сім’я, у них не збігається, і на мій погляд саме в цьому і полягає проблема. І може бути якби вони все-таки розійшлися, то могли б бути обидва щасливі.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
