Ми з чоловіком одружилися, коли нам було по 20 років.
Разом пережили важкі 90-ті, і вилізли з убогості.
Напевно, все як у всіх. Але є один нюанс не як у всіх. Мені від бабусі дістався будинок, не могла його оформити на себе і оформила на чоловіка.
Я виросла в цьому будинку , там ми і стали жити після весілля. Прожили ми 20 років, є син дорослий і тут чоловік надумав загуляти. Про це я дізналася з листування в його телефоні. Це було так боляче, сама не знаю, як все пережила.
Закінчилось все тим, що ми розлучилися. Я ледве-ледве прийшла до тями.
Він все зробив для того, щоб я пішла жити до своєї матері. Мало того, як тільки я подала на розподіл майна, чоловік почав налаштовувати проти мене сина.
В кінцевому результаті я виграла 1/2 свого ж будинку і 10000 доларів за автомобілі. Мені стає огидно, коли згадую, що з цією людиною я прожила більше 20-ти років.
Я поміняла все у своєму житті, аж до країни проживання. Але десь в глибині душі я сподівалася, що в ньому залишилося щось людське.
Та тепер розумію, що такі люди не міняються. Минуло 3 роки після розлучення. І мені телефонує сусідка, та розповідає, що мій колишній чоловік привів у мій же будинок – коханку.
Після почутого, мені стало ще гірше. Як так можна…
Передрук без посилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне – poembook.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
