У мене від Ігоря двоє дітей. Чи важко жінці з двома дітьми жити самій, без допомоги та надійного плеча? Зізнаюся, дуже. Але життя ніколи не обіцяє бути легким і приємним. А принципи людини мають бути на першому місці. Якщо не можеш бути з людиною, то йди. Чого б це не вартувало.
З Ігорем ми познайомилися молодими, можна сказати, юними. Він випустився з університету, я була на третьому курсі. Гуляли разом, мали багато спільних знайомих. Все було чудово.
А потім ми дізналися, що скоро станемо молодими батьками. Але, треба визнати, Ігор одразу ж зробив мені пропозицію. І за це йому окреме дякую.
Він жив із мамою у великій чотирикімнатній квартирі. Я тоді ще не знала, але всім у житті Ігоря керувала ця жінка. Вікторія Аркадіївна. Не те, щоб у неї був поганий характер. Але, розумієте, я ніби заміж за нього збиралася, а не за неї. Спочатку вона була дуже рада. Обіцяла, що місця у них на всіх вистачить, а її я навіть не помічатиму. І тому подібні казки ліпила.
Весілля наше було скромним, тільки для батьків і найрідніших. Я майже відразу переїхала до Ігоря і його мами. Потім народився Ромчик. Дякувати Богу, все пройшло добре. Мене виписали, і я з синочком почала жити там, у Ігоря і його матері.
Чоловік швидко знайшов роботу, це також, мабуть, варто відзначити. Не сидів ні в кого на утриманні. Але після роботи він міг піти з друзями випити пінного. Без фанатизму, але приходив він пізно, хоч і завжди намагався допомогти чимось вдома й з дитиною
. Я якийсь час терпіла подібну поведінку, але потім почала висловлювати своє невдоволення. Відповідь свекрухи не змусила довго чекати.
Вікторія Аркадіївна – людина дуже пряма. І дуже владна. Вона, не соромлячись, провела мені лекцію про те, що я насправді живу у них на всьому готовому, а її син не має права навіть відпочити після роботи. І що, що він батько? Він гроші заробляє. А я маю затишок забезпечувати, прибирати, готувати і далі за списком. І взагалі он раніше в полі народжували.
Так минули мої перші два роки материнства. Чоловік нічого не вирішує, свекруха відіграється на мені за кожен чих, я крайня у всьому. І це навіть незважаючи на те, що я почала підробляти з дому, щоб зовсім не поїхати дахом. Тож коли я дізналася, що при надії вдруге, я зовсім не зраділа.
Дякувати моїм батькам. Вони дізналися, як я живу в чужому домі та на яких правах. Дізналися про все та запропонували мені просто переїхати до них. Розлучення – справа досить буденна. А скільки б там дітлахів у мене не було, вони завжди допоможуть.
Так я і зробила. Більше, ніж навіть чоловік, на мене репетувала його мама. Звинувачувала мене у всіх найстрашніших гріхах, поливала щедрими словечками. Говорила, що я просто хочу втекти від чоловіка, бо він недостатньо заробляє, набиваю собі ціну.
А в мене про його роботу і думок не було. Просто жити в такій родині – це жах. А Ігор від мами переїхати ні на крок не хотів.
Одним словом, розлучились і славно. Вже минуло чимало часу, діти підросли, молодша Софійка пішла до дитячого садка. І тут на тобі, сон наснився. Яскравий такий, виразний.
Сидить моя колишня свекруха у сукні білій і дивиться кудись у далечінь. Я на неї, головне, дивлюся, а вона ігнорує. А потім звук такий неприємний, монотонний. Ну, я від цього звуку і прокинулася. Не встигла продерти очі, як на тобі – телефон дзвонить, номер невідомий.
Піднімаю слухавку, а звідти знайомий різкий голос вікторії Аркадіївни. Доброго ранку, називається. Найкращий початок дня, не інакше.
Я, до речі, потім шукала у соннику, що це взагалі все може означати. Так от, розповідаю: свекруха, яка у вашому сні сміється, – до невдач, а плачуча – навпаки. Якщо вона чекає дитину, це означає, що скоро в тебе буде переїзд, а якщо вже так вийшло, що в труні, то на тебе чекають нові грошові потоки. До речі, якщо у сні ти з нею б’єшся, це загрожує сумними новинами.
Але моя колишня свекруха, жива і здорова. Якщо коротко, пані скаржилася на самопочуття сина. Ігор уже кілька місяців дуже погано почувається і практично не встає з ліжка. Свекруха викликала лікарів, але ті розводять руками щось незрозуміле. Чи то перевтома, чи що. Загалом, біда. Адже без роботи жити їм залишається лише на її пенсію, яка, звісно, не захмарна.
На моє запитання, навіщо мені ця інформація, свекруха відповіла цілком у своєму стилі. Спершу вона витримала паузу і вже почала на підвищених тонах згадувати, як раніше ми з її сином жили разом і що маю від нього двоє дітей, її онуків. Але поступово її тон почав виправлятися, а голос став тихішим.
Все полягало в тому, щоб я прийшла до Ігоря і поговорила з ним. Якщо вийде, допомогти трохи по господарству, я ж пам’ятаю, як там у них все влаштовано. Свекруха не справляється, а більше в них немає нікого. Отакі пироги.
Я вислухала її, а потім відповіла, що її пропозиція мені не цікава. Побажала удачі та поклала слухавку.
Якщо ви думаєте, що я потім якось задумалася, а може допомогти батькові моїх дітей стати на ноги, адже минуло вже так багато часу, то ви помиляєтеся. Мені абсолютно байдуже, що там у них за ситуація. Я туди ні ногою, ніколи й ні за що, хоч навіть заповіт на мене хай складуть! Я жорстока? Можливо. То й нехай. Всім добра!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com