Моя дружина погано переносить старіння. Вона намагається одягатися, як молода дівчина, і це лише питання часу, коли вона наважиться на пластику. Мені це не дуже подобається, я волів би мати вдома природну жінку, до якої звик.
Моїй дружині Вірі всього сорок дев’ять років. Вона була чарівна, як тільки ми познайомилися і залишається чарівною і незрівнянною на даний час. Всі чоловіки не зводили з неї очей. Я був щасливий, що вона така чарівна і – моя.
Але останнім часом вона лише моя, її впевненість у собі пропала…
Деякий час тому все було ідеально. Віра виглядала задоволеною, функціонувала як мати і дружина, і мала багато енергії. Але одного разу, і я точно пам’ятаю цей момент, я побачив її, яка та стояла перед дзеркалом і дивилася на себе.
Я просто постояв там деякий час, насолоджуючись видом. Коли Віра побачила, що я спостерігаю, вона побігла до спальні.
“Вірочко, щось не так?” – здивовано запитав я. Вона мені не відповіла, тому я пішов за нею. Вона лежала на ліжку, загорнувшись у ковдру, і плакала.
Я сів поруч і почав розпитувати, що ж таке сталося. Іншим разом вона б відповідала мені як є, але не цього разу. Тому я сидів біля неї і чекав, поки вона розповість мені, що відбувається.
Я сидів там, можливо, пів години, перш ніж нарешті з-під ковдри долинуло щось інше, крім скиглення.
– Я вже не молода і не приваблива, – тихо сказала Віра.
– Що ти таке собі надумала? Ти була і залишаєшся чарівною!, – сказав я їй, але це мало допомогло.
Навіть після того, як вона вилізла з-під ковдри, її настрій, здається, не змінився. Вона хотіла переодягнутися і тоді вперше в житті прогнала мене піти зі спальні…
Вона виглядала такою сумною, що я, мабуть, не допоміг би їй словами. Тож я тихо сидів у вітальні й удавав, що читаю книжку. Але це не спрацювало. Мені довелося подумати про те, що я щойно пережив.
У той момент я навіть не підозрював, що це не останній сюрприз, який я отримаю. Віра провела решту дня в гардеробі, викидаючи речі, які, на її думку, підходили для старенької жінки. Залишилося небагато.
Наступного дня вона пішла за покупками, а коли повернулася, я не міг не закотити очі. Вона принесла багато яскравих речей. Це виглядало так, ніби дівчина-підліток вперше сама йде по магазинах.
Не вірилося, що Віра проміняла зручні та елегантні речі на такий несмак. Вона бігала перед дзеркалом, приміряла все і виглядала задоволеною. Але коли я побачив, в чому вона буде виходити з дому і що деякі речі, ну геть не до її віку, я здивувався.
Мені прикро, що Віра погано переносить старіння і замість того, щоб змиритися з нею, вирішила боротися таким чином.
Це не та жінка, яку я знав більшу частину свого життя. Сподіваюся, вона скоро “одужає”, тому що від цих кричущих лахміттів єдиний шлях – до пластики і молодика на стороні.
Я б не хотів втратити жінку, яка мені подобається такою, яка вона є…
Що мені робити? Як допомогти Вірочці? В когось з вас була схожа ситуація?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні