fbpx
життєві історії
Віра салони не любила, жаліла часу і грошей. Його Віра… Яку на іншу проміняв. Навчився мити посуд. Чекати сенсу немає. Повна раковина, нічого чистого – ні келиха, ні виделки. До тарілок все присохло… Замочив. Доводиться після роботи голодним закатати рукава і спочатку все помити, перш ніж поїсти. Та й що поїсти, це питання

Віра салони не любила, жаліла часу і грошей. Його Віра… Яку на іншу проміняв.

Навчився мити посуд. Чекати сенсу немає. Повна раковина, нічого чистого – ні келиха, ні виделки. До тарілок все присохло… Замочив. Доводиться після роботи голодним закатати рукава і спочатку все помити, перш ніж поїсти. Та й що поїсти, це питання. В холодильнику – конем грай. Включив чайник закип’ятити, щоб заварити “Мівіну”. Раніше я і слова такого не знав. Раніше…

Вірин  розсольник, аромат на весь будинок.

Листкові пироги з різними начинками… Мариновані реберця особливого приготування. Ех, пальчики оближеш. Прийдеш з роботи, а на столі вже все накрите… І вдома порядок, все виблискує. Чому раніше це не помічав? Думав, що крім готування і прибирання Вірі нічого не треба… То вікна, то посуд, то підлога, то прання…

Познайомився з Вікою, тією, однією єдиною і неповторною. Ходила в міні спідниці, на підборах, відвідувала салони краси, доглядала за собою.

Віра салони не любила, жаліла часу і грошей, журнали не гортала, волосся не фарбувала. Але завжди була красивою і стрункою. Вдома в халаті і тапочках, а на вулицю в улюблених джинсах і кросівках.

– Я люблю іншу жінку… – сказав я тоді Вірі, яка збивала крем для торта, – І йду до неї! Я не хочу тобі брехати…

Віра не обернулася… І я не побачив сліз, що покотився по її обличчю. Я хотів, щоб зі мною поруч була жінка, а не комбайн по господарству. Ось і закохався у віку.

Зате тепер сам мию посуд, перу і гладжу сорочки… Ще б їсти навчитися варити, а то сняться Вірині пиріжки…

…Віка сидить зараз в кріслі, нігті розглядає з новим манікюром, мені хвалиться та журнал гортає… А на дивані пів її гардеробу валяється, вибирала в чому на манікюр піти. А на журнальному столику чашки брудні з-під кави стоять…

Ось і крутяться думки в голові, що проміняв господиню-дружину на ледащо-пустушку. Щось занудило мене від усього цього… Голодний … Піду-но макарони зварю… Не жити ж, як Віка, на самих канапках і каві…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page