fbpx

Вірка була пізньою дитиною. Мати народила її в 47, сестра Іринка була старша за неї на 10 років і нова дитина була їй не цікава. Якщо мати просила допомогти з молодшою ​​донькою, то Іринка відповідала: «Для себе народили, от самі й порайтеся. У мене без ваших памперсів справ вистачає»

Вірка була пізньою дитиною. Мати народила її в 47, сестра Іринка була старша за неї на 10 років і нова дитина була їй не цікава.

Якщо мати просила допомогти з молодшою ​​донькою, то Іринка відповідала: «Для себе народили, от самі й порайтеся. У мене без ваших памперсів справ вистачає».

Мати зітхала, але примушувати доньку не хотіла.

Коли Вірі було 7, сестра поїхала вчитися в інститут до іншого міста. А коли святкували 12-й день народження сестра приїхала при надії. Вона дуже хотіла, щоб хлопець, батько дитини, з нею одружився. Але він сказав, що така дружина йому не потрібна. Іринці всі гроші, та становище треба було, а не він сам.

Щоправда, дитину визнав, і записав на своє прізвище, і в грошах не відмовляв. Але звіту про витрати вимагав незмінно. Сказав, що не потерпить, щоб так мати витрачала кошти на себе, а не на доньку.

Коли Вірі виповнилося 14, Іринка, скинувши доньку на батьків, поїхала до міста знову. Диплом вона отримала, їй хотілося працювати, заміж і взагалі жити вільно.

Турбота про племінницю лягла майже вся на сестру. Батьки часто їхали по роботі у відрядження. Хоч і не тривалі, але дуже втомливі.

Племінниці виповнилося 7, от і до школи ось-ось, і тут батьки та сестра вирішили, що дівчинка має йти до школи у місті, при матері.

Ні, вони любили дівчинку, але та й сама скучала за мамою, а та бувала вдома наїздами. Іринка дочку брати хотіла не надто. Вона заважала її міському життю, та й заміж вона ще не вийшла.

А тут дитина ще. Але все ж таки забрала її в місто і в школу влаштувала.

І ось минуло п’ять років, дівчинці вже 12, а мати одружилася. А чоловік майбутній сказав, що дитину бачити не хоче.

І якщо Іринка збирається з ним жити, то нехай відвозить дочку хоч куди. Ось вона, недовго думаючи, зібрала доньку, забрала зі школи документи, підгадала, коли нікого вдома не буде у батьків, привезла дитину і залишила.

Сестра приїхала додому з роботи у вихідні. А вдома на неї чекала заплакана і перелякана племінниця.

Вона зателефонувала сестрі, сварилася, намагалася навчити, але отримала у відповідь: ,,Мені дитина зараз заважає. Може колись, потім…”

Батьки повздихали, з’явився батько дівчинки, але йому вона теж не дуже потрібна. Вже давно своя родина та свої діти. Він лише сказала, що пересилатиме гроші на доньку бабусі та дідусеві.

Пізно ввечері поклавши дівчинку спати, мати та батько довго розмовляли на кухні.

Мати голосила, батько зітхав, вони не могли зрозуміти, як виховали таку дочку…

You cannot copy content of this page