fbpx
життєві історії
Віталік зателефонував з претензіями, бо то я винна, бо, бачте, розхвилювала я свою невістку і вона потрапила в цю халепу на автомобілі. Тепер власнику тої автівки діти повинні дати кругленьку суму. До мене пізніше дойшло, що може то син і телефонував для того, щоб я грошей їм дала. Але мені ні слова ніхто про це не сказав, а я не екстрасенс

Таких історій – дуже багато, але я таки вирішила написати і свою.

Я переконалася на власному досвіді, що чим більше ти стараєшся для дитини, тим гірше.

В мене один син – Віталік. Закінчив платний вуз, до якого вступив в іншому місті. Ми з чоловіком того ж року придбали однокімнатну квартиру поруч з університетом. Якось лячно було його оселити в гуртожитку. На останньому курсі він одружився, хоча ми були проти одруження взагалі, і наречена не сподобалася. На той час була куплена вже двокімнатна квартира- 100 кв.м, зробили в ній шикарний євроремонт.

Поправини після весілля вже святкували в ній. Три роки, поки не було дітей, невістка була ввічливою, лагідною, поважала нас з чоловіком, а як тільки з’явилася дитинка, її наче підмінили.

На першому місці для Лілі була її мама, а мене взагалі ніби на цьому світі не існувало. Приїхала на її прохання, посидіти з ще зовсім малесеньким онуком, поки вона закінчувала навчання, а вона, виявляється, і свою матір викликала. Ось вона засіла в одній кімнаті з онуком, двері закрила, а я, як, навіть не знаю хто, сиджу на кухні незрозуміло навіщо.

На другий день я не витримала такого ставлення до себе і поїхала додому.

Десь на третій день Ліля на автомобілі в’їхала в іншу машину, Віталік з такими претензіями до мене, бо то я винна, бо, бачте, розхвилювала я свою невістку і вона потрапила в цю халепу. Тепер власнику тої автівки діти повинні дати кругленьку суму. До мене пізніше дойшло, що може то син і телефонував для того, щоб я грошей їм для цього дала. Але мені ні слова ніхто про це не сказав, а я не екстрасенс.

Але це ще квіточки, а далі пішли ягідки. Можна багато писати. Вона наговорювала Віталіку на мене, він дзвонить мені – і пішло поїхало.

Я вирішила поки з ними зовсім не розмовляти. Просто бачу, чим більше я для дітей стараюсь, тим гіршою стаю в їх очах. Чоловік час від часу телефонує, щоб спитати, як у них справи, чи всі здорові.

З мене досить. Я теж хочу хоч якоїсь поваги. Надіюсь діти скоро одумаються.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – ocdn

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook