fbpx
життєві історії
– Візьми ноутбук тихенько, – вчила вона сина, – і з розмаху кинь хоч об дерево. Тільки сильніше. У тебе немає ноута, нехай і у неї не буде! – Вчила дружина брата свого сина. Тут я і вийшла. Я не стала кричати і сваритися, я просто спокійно сказала Ларисі, щоб вона забирала сина і їхала

Мій брат 4 роки тому одружився з жінкою, вже мала сина від першого шлюбу, Артема. Незабаром у них народилася спільна дитина.

Мама не була налаштована проти Лариси і прийняла невістку дуже добре, тим більше, що брат пішов жити в квартиру до дружини. До дитини невістки теж намагалася ставитися, нічим не виділяючи його, серед інших онуків.

У мене з чоловіком була дочка і ми теж жили окремо. Гроші у нас були, у мого чоловіка була своя справа. На життя вистачало і ми відкладали.

– Мам, – запропонувала я своїй мамі за погодженням з чоловіком, – ми з чоловіком збираємося будинок заміський собі брати, в 30-ти кілометрах від міста, поруч озеро, будинок хороший, з усіма зручностями. Ми не будемо там жити постійно, хочеш – переїжджай, а ми будемо на вихідні у тебе бувати?

Справа в тому, що мама все життя мріяла про свій будинок, про квіти саднику, про свіжу зелень на городі. Навіть в нашій міській квартирі вона примудрялася вирощувати влітку квіти і огірочки в балконних контейнерах.

– Ой, а можна? – мама навіть засвітилася від щастя, – так би було здорово, а я на літо могла б онуків до себе забирати!

– Звичайно можна, тому я і пропоную, в будинку 5 кімнат. Досить місця, ділянка дуже затишний і вже облаштований, так що в квітні можеш вже і квіти сіяти, і все інше.

Мама стала збиратися, а свою квартиру, мама вирішила здавати:

– Все ж надбавка до пенсії, буду онукам подарунки купувати і накопичення зроблю.

На початку квітня мама переїхала за місто, здавши квартиру. З ентузіазмом почала розбивати грядки і клумби.

А на початку червня у нашої доньки день народження, їй виповнювалося 12 років. Відзначати його було вирішено в будинку, там альтанка, мангал, у мами пробилася перша зелень: цибулю з кропом.

Ми з чоловіком накупили м’яса, замаринували. Для дітвори був замовлений торт і куплені солодощі. Чоловік заздалегідь придбав і перевіз на дачу великі садові гойдалки.

У брата з дружиною не було машини, тому чоловік поїхав за його родиною другим рейсом, привізши мене з дочкою заздалегідь.

Коли все розсілися по місцях і почався процес привітання іменинниці, то мама піднесла внучці новий дорогий ноутбук. Вона сама сяяла від гордості, що змогла порадувати дівчинку таким дорогим і хорошим подарунком.

– Бабуся, – моя Саша аж зойкнула, – це нереально круто! Я про таке і мріяла, дякую тобі!

Я помітила, як дружина брата схилилася до свого чоловіка і щось прошепотіла йому на вухо. Але не надала значення. Наївшись діти втекли грати, а до мами звернувся мій брат:

– Шикарні ти внучці подарунки даруєш! У нашого старшого сина був день народження в березні, так ти йому на 13 років тільки 1 тисячу дала! А сама казала, що не ділиш дітей, що син Лариси тобі теж онук! Бачу я, хто тобі онук!

– Синку, – заплакала мама, – але в березні у мене і не було таких грошей. Це від здачі квартири виручка, я б і онукові такий же подарунок зробив би, але не на що було!

– Значить ви повинні були зробити йому цей подарунок зараз, – втрутилася Лариса, – а Саші дорогі подарунки можуть зробити її власні батьки. Могли б нам віддавати гроші від здачі квартири, нам важко, я в декреті, а ми машину хочемо! Чому одним все, а іншим нічого?

Тут я не витримала, сказала Ларисі, що мама має право розпоряджатися своїми грошима на свій розсуд і не зобов’язана давати їх сім’ї сина.

– А якщо хочете машину, – додала я, – треба братові піднімати п’яту точку і шукати можливість нормального заробітку або підробітків.

Насилу, але нам всім вдалося заспокоїтися. Я думала, що спалах конфлікту пройшов. Але я помилялася.

Приблизно через півгодини я попрямувала до гойдалок, біля яких грала наша дочка, син Лариси і пара сусідських дітлахів. Лариса стояла за гойдалками і мене не бачила.

-Візьми ноутбук тихеньоу, – вчила вона сина, – і з розмаху кинь хоч об дерево. Тільки сильніше. У тебе немає ноута, нехай і у неї не буде!

Тут я і вийшла. Я не стала кричати і сваритися, я просто спокійно сказала Ларисі, щоб вона забирала сина і їхала.

– Ось ще! Мій чоловік в гостях у своєї матері!

– Не у матері, а у нас. Будинок, ділянка та інше належать мені, а мою маму ти сьогодні зволила образити. А ще мені дуже неприємно, що ти так виховуєш свою дитину, але це справа твоя. А ось моя дочка не буде спілкуватися з подібними людьми.

Зі скандалом Лариса, мій брат і їхні діти поїхали. Мама, дізнавшись у чому справа, просто сказала:

– Я думала про неї краще, ніж вона є насправді. І адже буде говорити, що справа в тому, що її старший син нам не рідний! Хоча хлопчик ні в чому і не винен, це його мати… не рідна.

Нещодавно мама розповіла, що Лариса вибачилася перед нею, просила, щоб мама дозволила залишити їй онуків на пару тижнів, поки вони з чоловіком з’їздять у відпустку.

Мама дозволила і знаєте, без Лариси її хлопчик дуже хороший і слухняний. Мама не натішиться: Артем охоче допомагає їй в саду, з молодшим братиком возиться. А коли ми приїхали на вихідні, то Артем підійшов до мене і сказав:

– Я б не став розбивати ноутбук Саші і я не заздрю ​​їй. Це мама сама собі щось придумала, вибачте її, напевно вона просто втомилася в той день!

Хороший пацан зростає, думала я, вибираючи в подарунок племінникові точно такий же ноутбук, який мама подарувала моїй дочці.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook