Влітку я поїхала на відпочинок до своєї мами на Чорне море, біля Залізного Порту. Якийсь час все було безтурботно, і я наче потрапила на справжній курорт, поки не зустріла в селищі свого друга дитинства.
У пориві радісної зустрічі ми з Романом вирішили разом розважитися в аквапарку, адже завжди приємно згадати дитинство та безтурботне життя. День пройшов чудово, ми чудово відпочили, вдосталь купалися і засмагли.
У принципі, все як у всіх, хто потрапляв у таку ситуацію. І вже через кілька днів я стояла на пероні в очікуванні поїзда і мені дуже захотілося почухати вухо. І в цей момент я відчула, що на мені немає однієї сережки.
Я б так не переживала з цього приводу, якби це не був подарунок від дуже важливої і близької для мене людини, якої більше немає поруч. До того ж, ті сережки були не просто прикрасою, а золоті та дуже дорогі з діамантами та сапфіром посередині. Вони просто дивовижні, тому я так засмутилася. І поки поїзда ще не було, я вирішила пошукати прикрасу.
Я обійшла всі місця, які відвідала раніше, і де могла випадково упустити свою сережку, але так і не знайшла її. У мене більше не було варіантів, тому я вирішила сісти на наступний поїзд і поїхати додому.
Минув приблизно тиждень після відпустки, і я написала пост про мою втрату та розмістила його на сторінках курортного містечка, а також на сторінці парку розваг, де ми відпочивали з Романом.
І ви не повірите, буквально через кілька годин мені написав співробітник аквапарку з проханням надіслати фото другої сережки, яке залишилося на мені, Слава Богу! Оскільки мені не було чого втрачати, я знімок відправила. І у відповідь хлопець надсилає мені фото другої, яка була у нього.
Насправді, сказати, що я була здивована, нічого не сказати. Я була впевнена, що він її залишить собі, здасть у ломбард або ще кудись. Адже я сама докладно описала пропажу, вказала всі її переваги та наявність діамантів, сапфіру та білого золота.
Але цей хлопець пообіцяв передати її мені разом із хлопцем, який якраз вирушав до мого міста.
У цей момент я попрощалася з дорогим подарунком вдруге. І яким же було моє здивування, коли в розпалі робочого дня цей чесний хлопець приносить мені мою сережку, щойно з вокзалу!
Я отримала подвійне підтвердження, що люди ще бувають чесними та безкорисливими, за що я до сьогодні вдячна їм обом.
Обидва мої рятівники відмовилися від грошової винагороди, правда, другого мені вдалося пригостити невеликою шоколадкою. Велике вам дякую, хлопці. Разом з моєю сережкою ви обидва повернули мені віру в те, що ще є порядні і гідні люди на землі, а наш світ сповнеий добра!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
