fbpx

Вмовила дочка маму квартиру продати і дачу купити біля моря. Там її і поселила маму в зиму. Вони відпочивали влітку удвох на морі. Дочка і мама. Дуже сподобалося море. І взагалі місця навколо Одеси. Дочці так захотілося все літо жити біля моря, що вона знайшла вихід. У мами була своя квартира в обласному центрі, яку вона тяжкою працею на радянських будівництвах заробила. Грошей вистачило лише на дачу. Хоч і не далеко від моря, але з літнім будиночком. У два поверхи. Без опалення

Вони відпочивали влітку удвох біля моря. Дочка і мама. Дуже сподобалося море. І взагалі місця навколо Одеси. Не те що у них. От би тут своє житло – мріяли обидві.

Чоловік дочки і, відповідно, зять мами, хоч і значився в підприємцях, таких коштів виділити не міг, щоб на якесь житло біля моря вистачило. Все, що він міг собі дозволити – дозволити дружині не працювати.

Думка, як же проводити все літо на півдні, засіла в дочкиній голові міцно. Вона вже ні про що інше думати не могла. Шукала вихід. І знайшла.

У мами була своя квартира в обласному центрі, яку вона тяжкою працею на радянських будівництвах заробила. Грошей з її продажу вистачило лише на дачу. Хоч і не далеко від моря, але з літнім будиночком. У два поверхи. І здвоєною ділянкою. Без опалення. Сюди дочка і привезла маму перед зимою.

Мамі виповнилося напередодні сімдесят…

Пенсіонерка переконала себе в тому, що смуток – тяжкий гріх. Запаслася оптимізмом і стала активно освоювати своє нове місце проживання. Купила пару потужних масляних обігрівачів. Термобілизну для себе.  Адже ніякого опалення в будиночку не було!

Змушувала себе більше рухатися, щоб не замерзнути. А рухатися доводилося хочеш – не хочеш. Найближчий продуктовий магазин – за півтора кілометра.

***

Дочка дзвонила кожен день. Совість, напевно, пробудила почуття провини перед мамою. Але все, що вона могла сказати по телефону в підтримку, так це: «Тримайся, скоро літо».

На другій ділянці стояв невеликий дачний будиночок. Уже без вікон і дверей. Там нова дачниця вирішила облаштувати лазню. Запросила майстра. Прийшов літній дядько з місцевих. Побачив жінку і мови її зимівлі – будиночок в півцеглини…

Через місяць лазня, оброблена вагонкою, вже пихкала камінним комином. Дядько, вельми стурбований становищем жінки в порожньому дачному масиві, дав  докладний інструктаж, як виживати взимку на півдні.

Адже зима на нашому півдні не дуже відрізняється від зими вв інших регіонах – і з холодами, і з хуртовинами. Морози можуть протриматися аж до квітня.

І дядько порадив бабусі брати матрац і стелити на полиці в лазні, якщо та хоче весну побачити. Благо, дров на ділянці вистачає.

Не послухатися колегу-будівельника бабуся не посміла. Так і весни дочекалася в доброму здоров’ї. У лазні. А там і зовсім життя налагодиться скоро. Дочка Галина приїде з онуками. У морі купатися. Ранкові пробіжки вздовз берега здійснювати. Відпочивати, одним словом…

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page