Володя ніяк не міг збагнути, що ж трапилося. Чому кохана Марія йому не відписує. Та не зважаючи ні на що, два рази в тиждень викладав свої почуття на папері. Марія ж дома не відкриваючи жодного наступного листа просто відкладала їх у дерев’яну скриньку, яку колись на іменини подарував Володя. Та одного дня щось підказало їй відрити одну “звісточку”. Яким же було її здивування!
Завжди хотіла написати про цю історію, і ось настав цей час.
Володя та Марія почали зустрічатися, ще зі школи. Ніхто не перешкоджав їхньому щастю, адже по їх очах було все зрозуміло – жити один без одного вони не зможуть.
Володя був неймовірно вродливий, багато дівчат заздрили Марії, та й сама Марія була чарівною, тендітною, рудоволосою, а головне, з неймовірним почуттям гумору дівчиною. Біля неї ніколи не було сумно. Вони наче доповнювали одне одного.
За спинами шепотілися, що з таким красенем буде важко жити, адже чоловікам завжди хочеться чогось нового, та Марія навіть про таке й не задумувалася.
Прийшов час, коли Володю забрали в армію. Вони обіцяли одне одному писати листи. Так і було. Та як виявилось потім, Володя писав не одній Марії. Так, в нього були якісь інтрижки на стороні, та для нього це не було серйозно, а більш, так, як розвага.
І ось одного разу, коли Володя писав наступного листа, він випадково переплутав адресати, і до Марії прийшла геть не її звісточка. В ту мить вона згадала всі перешіптування в свою адресу, що такий красень, просто не зможе бути лише з нею. Їй стало так важко, вона не очікувала такого повороту в житті. Всі наступні листи Марія не відкриваючи відкладала в ящик.
Сам Володя ніяк не міг зрозуміти, що ж таке трапилося, чому його кохана не відписує. Вже й почали крутитись не добрі думки в голові. – Не дочекалась мабуть…
В цей час він сильно злякався за свою любов, в думках у нього й не були інші дівчата. Він служив і мріяв, що коли повернется, то запропонує своїй коханій вийти заміж.
Володя не припиняв писати листи, та відповіді все ж не було. Та Марії в якийсь час зойкнуло в середині. Вона зрозуміла, що щось тут не так і в цей же час відкрила один із листів коханого, а там, як вона й очікувала, її Володя признавався в коханні і переживав від того, що не розумів, що ж відбувається.
Саме тому, що Марія була розумною жінкою, вона й пробачила свого Володимира, з ким ж не буває, ну оступився разок.
На кінець історії напишу одне: мої мама з татом живуть душа в душу. Такої любові, як у них все життя, я хочу побажати кожному. У мене ще є два брата та сестричка. У всіх нас чудові сім’ї, а все тому, що у нас був приклад – гарний приклад!
Прислухайтесь до свого серця, воно ніколи не підведе. Будьте здорові та щасливі!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
