Я знала, що Володя подарований мені Богом, тому робила все можливе, лиш би він залишився зі мною.
Володя так і продовжував ходити, то до “нового кохання”, то знову повертався до мене – законної дружини. Я з першого дня сказала собі, що просто так чоловіка нікому не віддам. Так ми і стали “тягнути канат” – з одного боку була “вона”, з другого я, а канатом мій Володя. Я зустрічала його дома з насмаженими котлетами, після тижневої його відсутності, і одного дня він таки прийняв рішення.
Мирослава познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком відразу після закінчення університету. До цього знайомства у них обох були лише несерйозні нетривалі стосунки, а тут вони якось відразу зрозуміли, що їм потрібно одружитися.
Дуже вони один одному підходили і навіть були схожі як брат з сестрою.
Після весілля дітей у Володі та Мирослави не було приблизно років сім. Вони обидва дуже добре заробляють і могли дозволити собі подорожувати і жити ні в чому собі не відмовляючи. Купили хорошу квартиру і побудували дачу.
Мирослава прекрасна господиня, дуже добре готує і має дизайнерську освіта, тому квартира і дача у них оформлені як на фотографіях з дизайнерських журналів.
І ось якраз в такий начебто безхмарний період життя і при відсутності будь-яких проблем, у чоловіка Мирослави з’явилася коханка. Подруга дізналася про це лише коли Володя сам їй розповів.
Володя хотів піти до коханки, але й з дружиною їх багато пов’язувало і він не міг визначитися, хто йому дорожче.
Звичайно, Мирослава була дуже засмучена. Коли ми спілкувалися на цю тему, я навіть сказала, щоб вона відпустила чоловіка, раз він доводить її до такого стану.
Але Мирося відповіла, що буде боротися за сім’ю і чоловіка, адже вона його дуже любить, довго шукала таку людину і не уявляє без нього свого життя.
І у них з коханкою почалося як би перетягування каната, а канатом був Володя. Було у них всяке, чоловік ішов жити до коханки, то повертався в сім’ю.
Мирослава ніколи на нього не лаялася, завжди була рада його бачити. В результаті Володя все-таки вирішив залишитися в сім’ї, кинув коханку і припинив з нею будь-яке спілкування.
А через ще пару років у них з’явився перший хлопчик, потім другий. Зараз вони обидвоє дуже щасливі, чоловік виявився прекрасним батьком, дуже любить дітей і балує свою дружину.
Я питала Мирославу – як вона змогла пробачити і забути зраду, адже це дуже складно.
Вона сказала, що не вважає це зрадою, а просто невеликою пригодою і дуже пишається тим, що Володя повернувся до неї, вважає, що перемогла в суперництві, значить вона набагато краще суперниці і чоловік це зрозумів.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
