Павлу було сорок сім років. Він втомився від дружини, яка стала випивати; від старших дітей, від їх неповаги і зухвалої поведінки. А ще від роботи та й від себе…
Павло вирішив розбиратися з проблемами по частинах. Задумався про розлучення. Людиною він був вихованим, навіть інтелігентною, тому не міг просто грюкнути дверима і піти.
Я йому була потрібна тільки для «обґрунтування» його рішення. Такі клієнти відразу видно. Совість їм каже, що все не так просто, що і його вина є в події, але бесіди з совістю – заняття складне і важке.
Павло вирішив замінити совість на мене. Честь, звичайно, велика, але брати на себе таку відповідальність… Ні! Ніколи.
– Я тут все розписав, – сказав він. Простягнув листочок. – Плюси і мінуси розлучення.
Я вивчила написане.
– Самі-то як думаєте? Що вагоміше? – запитала я його. – Плюси у вас невиразні. Може, вам просто відпочити?
Павло протяжно зітхнув. Йому хотілося, щоб я сказала:
– Терміново тікайте від ваших токсичних відносин! Рятуйтеся! Адже ви губите своє життя!
Павло вирішив мені все чесно розповісти і навіть проговорився, що сам раніше випивав, тому що у нього багато друзів, і вони з дружиною любили відвідувати ресторани, але вона пристрастилася до алкоголю, а він – ні… Дітьми він особливо не займався.
Я бачила перед собою людину, яка одружився, але, як глава сім’ї, був поганим «рульовим». Зовсім слабеньким капітаном, якщо хочете.
А коли їх сімейний кораблик почав протікати, то він швиденько вирішив злиняти. Зрозуміло, прямо так говорити не можна! Ви що! Людина прийшла за допомогою. Певною! Адже він гроші платив, а значить – замовляв музику!
Прямо – не можна. А побічно – можна. Мені завжди здавалося, що якщо разом «заплили» не туди, то й вигрібати треба разом. Чому? Тому що у мене на той час вже були клієнти, які потім дуже сильно шкодували про свої «пагонах» від сімейних труднощів і проблем. І Павло – явний кандидат на таку роль.
Ми стали працювати. Під час другої зустрічі, Павло дивився на мене, як на тугодумку. Йому треба було тільки одне. І це було б найпростіше, для мене. Але дорога в пекло викласти не добрими намірами, як вважається, а тими, які здаються найбільш комфортними і легкими. Тепер і ви це знаєте.
Він мені говорив, говорив, яка погана в нього дружина, а діти… Та дорослі вони вже – одному 15, а іншому 17 років. І він їм уже не потрібен. Я ж відповідала, що вік у них дуже підходить для того, щоб прописати Павла, після його відходу, в розряд зрадників, а може і ворогів. Назавжди. І таке буває.
Загалом, Павло зрозумів, що нічого не світить і став… закипати? Дратуватися? А потім сталося зовсім дивне. Він різко почервонів. Схопився із стільця і стрибаючи на одній нозі, став знімати черевик.
– Павле, що ви робите? – Я намагалася його зупинити. А він ще більше засмикався. І впав. Піднявся. І став знімати другий черевик.
– Павло, я охоронця зараз покличу! Що за шоу? Припиніть! Вам погано?
– Мені погано! – закричав він. – Я хочу розлучитися!
– Так і розлучайтеся!
– Я сумніваюся! А ось це ви бачили?!
Я не встигла відповісти, що ми і розбираємося з його сумнівами… Я побачила рвані шкарпетки і покручені тремтячі пальці. Це було не естетично.
– Ну? Що скажете?
Я зрозуміла. Це був його останній аргумент. Аргумент.
– Вам нігті підстригти треба…
– Ааа! Вона мені шкарпетки навіть купити не може! Я хочу розлучитися!!! Людина місяця!
А потім… він заплакав. І що робити? Правильно. Коли він прийшов до тями, вибачився за «шоу», я сказала, щоб він прийшов з дружиною.
Коли я познайомилася з нею, то мені стало її дуже шкода. Це була красива жінка, якій не пощастило з чоловіком. Істерив він часто, як вона сказала. Так, у неї були проблеми з алкоголем.
Але у неї була серйозна підтримка від брата, який потім допоміг їй вибратися, оплатив лікування і взагалі, взяв участь в її житті… Вони розлучились.
Що з вами зараз, Павло? Які на вас шкарпетки? Сподіваюся, що шовкові. В горошок. Чи добре вам в житті?
Втім, не потрібні мені відповіді на ці питання. Сподіваюся, що і у нього – все добре.
Часта це історія – внутрішні проблеми людини впливають, а куди їм діватися, на сім’ю. І починати треба з них. А там би і в родині все владналося, якщо є обопільне бажання. Але… Людям простіше втекти… Тільки від себе все одно не втекти. І проблеми свої по шляху – НЕ скинеш.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні