У моєї сусідки паніка. Втомлений та заплаканий вигляд. Нещодавно вона запросила мене в гості та поговорити.

Її історія така. Вона з чоловіком (їм у районі 60 років) та вже дорослими дітьми, переїхали з іншого регіону до Києва.

Чоловік щасливий бізнесмен зміг налагодити свій бізнес і тут. Купив житло собі та дітям.

Вона не працювала дуже давно. Чоловік запропонував їй не працювати, займатися будинком і вона погодилася. Спочатку турботою були діти, потім вони виросли, роз’їхалися. Усю увагу вона тепер віддавала коханому чоловікові.

Я часто її бачила, зустрічаючись на вулиці, що виходить з машини з пакетами з супермаркету чи ринку. Пробігаючи повз мене часом хвалилася, що ось вдало купила на ринку сьогодні різних овочів та м’яса. Біжу готувати обід та годувати чоловіка.

Хочу сказати сім’я не потребувала грошей. Було все і навіть більше, у сусідки був свій шофер та своя машина. Вона могла скористатися засобами чоловіка без обмежень.

Я її завжди бачила як мені здавалося в тому самому, в розтягнутій білій футболці і з дулькою на голові. Всі! Це її завжди був той самий прикид.

Я ще завжди думала… Чому вона в одній і тій же футболці? (Може мені так здавалося, і тематика решти футболок була такою ж?!)

Набравшись хоробрості якось запитала, чому вона в тому самому і на голові легкий хаос? На що вона відповіла, що їй ніколи, багато різних справ, та й не в цьому її жіноче щастя.

І ось днями, я почула таке. Чоловік мовчки, зібрав речі та пішов, не пояснюючи їй нічого! Просто взяв та пішов!

Одного разу йому стали не потрібні ні стопочкою випрасовані сорочки, ні акуратно повішені на вішалку штани, ні зварені борщ з м’ясом.

Читайте також: Захотіла розлучитися. Діма, як усі чоловіки, запевняв: «Маша, ну буває, ну вибач, ну все тепер!». Звичайно, йому не хотілося розлучення, йому так було дуже зручно. До того ж вони мали отримати нову квартиру, а ще батьки Марії дали йому грошей на машину

Для неї звалився її звичний світ. Вона не знає, як без нього далі жити. А він пішов до молодшої.

Може там не варять так смачно борщі, не гладять речі ретельно, але в тому іншому, йому новому, він знайшов напевно те, чого йому не вистачало в колишньому сімейному житті безсумнівно.

Моя сусідка в таємниці сподівається, раптом він повернеться… Відкриє своїм ключем двері або зателефонує… Це слово “раптом” дає їй надію. Щоправда, це «раптом» може тривати роками…

Моя сусідка – це людина, яка служила чоловікові. Що їй порадити у такій ситуації? Та просто жити далі і бажано із задоволенням.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.