Вчора зустрічалася з однією нещасною знайомою тіткою. Вона не тому нещасна, що, не дай Боже, з однією ногою або ще там щось, чи неблагополучні діти. У неї взагалі немає дітей. Зате є чоловік. Але він теж ніякий не драматичний чоловік. Тихий. Не вживає, не ображає, не працює. Ось! Це основне нещастя – він не працює. І не хоче.
Він лежить. У нього сплін ось уже двадцять років, відтоді, як вони приїхали в Америку. Він навіть іноді намагається встати з дивана, але з першої ж спроби в знемозі падає туди знову. І каже: ні, я поки не готовий.
І цей факт робить мою знайому її нещасною.
Вона більше ні про що говорити не може. А вислуховувати її нестерпно. Оскільки я, якщо чесно, ніякий не альтруїст, мені тяжко спілкуватися з перманетними нещасними людьми. Я від усього цього сатанію і негайно хочеться втекти. Але зрідка вона мене все-таки ловить. Ось і цього разу теж підловила, і ми пішли пити каву. Тому що їй потрібні позитивні емоції.
Вона розповідала трагічне. Про те, що працює сім днів на тиждень на всіх чорних роботах, які тільки можна придумати: виносить горщики за бабами, прибирає квартири, ще десь копирсається і за чимось доглядає. Словом, безпросвіття. А мріялось подорожувати, дивуватися і дивувати. Але виходить все навпаки. Ось вчора вона зробила одинадцять котлет, на кілька днів, а він взяв і заковтнув відразу десять, відразу.
А життя проходить. І зовсім скоро день народження. Так, ювілей. Ні, не вітаю, заздалегідь не вітають. Вона вирішила, що цей день відзначить, як біла людина, як нормальна жінка, як душа просить. Вона збирала, збирала і накопичила. І ось тепер махне кудись на тиждень, в гарний готель. І там у свій день народження замовить столик. У ресторані! І навіть сукню з такої нагоди купила на розпродажі, шалену, ось тут розріз, а тут волан.
Я запитала: сама їдеш?
І тут вона зміряла мене чудовим поглядом, таким, знаєте, від голови до кінчика хвоста, і з величезною гідністю промовила: «Чому ж сама? У мене, між іншим, чоловік є. Що я, сирота, чи що?»
Вкотре переконуюся влучності народних приказок: для багатьох жінок чоловіки, як смажені пиріжки. Тільки хтось любить з яйцями, а хтось з капустою.
Євгенія Ліщинська
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
