fbpx

“Вона тобі не пара!” – сказала Ігорю мати. Виявляється, йому вже підібрали наречену з їхнього кола, розумну, скромну, а не цю, яка незрозуміло як примудрилася вступити до інституту, та й байдуже — який лікар? Ігор даремно намагався запевнити, що Маринка хороша і взагалі вона староста групу, найкращу на курсі, її люблять усі викладачі — батьки сказали забути про неї раз і назавжди

Ігор був із дуже гарної родини. Тато професор та зав. кафедри в університеті, мама лікар та зав поліклінікою, дідусь музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся та дідусь були професійними спортсменами.

Загалом інтелігентна сім’я, яка в єдиному онуку та сину не чула душі і присвячувала його вихованню весь свій час. Ігор ходив у художню школу, займався музикою, спортом, захоплювався всерйоз комп’ютерами та робототехнікою, був переможцем усіляких олімпіад.

Загалом радував дорослих як у школі, так і вдома, його ставили за приклад. Але була в нього одна вада, як говорила його бабуся — він з пелюшок дружив з Маринкою. Маринка – дівчинка з поганої родини.

Батько Ігора називав її батьків маргіналами. Батько працював на заводі, вихідні проводив у компанії пляшки та товаришів у гаражі, мати — двірничка, тітка з верескливим голосом, яку теж періодично бачили, що бреде в явно нетверезому вигляді додому.

Маринка росла як бур’янка. І хлопець був її єдиним другом, з яким вони облазили всі злачні місця в районі. Маринка підбила його лазити деревами. і він впав і зламав руку, Маринка вчила Ігора плавати в кар’єрі, а він мало не потонув і нарізав ногу.

Загалом Маринка була ходячим нещастям все його дитинство, але він її любив і захищав від усіх — особливо від своєї сім’ї. Ігор допомагав їй з уроками, займався математикою, вчив правильно говорити, привчив читати.

А у 15 років у житті Маринки трапилося нещастя — її мати не стало, а батько за місяць також. Маринку відправили до дитячого будинку і зв’язок між нею та Ігорем — зник.

Ігор дізнався через класну керівницю, де знаходиться Маринка, і писав їй листи, але відповіді не було. І згодом він припинив спроби зв’язатися з нею, а його батьки зітхнули з полегшенням, що дівчинка зникла з життя їхнього сина.

Зустрілися старі друзі випадково — на вступних іспитах до медичного інституту. Маринка стала гарною молодою дівчиною, а Ігор не менш статним молодим чоловіком.

З радістю вони знову почали спілкуватися, обоє вступили, вчилися, дружили. Ігор дізнався, що Маринка писала йому, але не отримувала відповіді, а кілька листів вона зберігає досі.

Вдома Ігор з’ясував, що дбайливі дорослі просто не віддавали йому листа Маринки, вважаючи, що йому не варто спілкуватися з дитбудинком, яким Маринка стала. Ігор не став з’ясовувати стосунки з домашніми, розуміючи, що це ні до чого не приведе.

Дитяча дружба переросла у кохання непомітно. Ігор та Маринка не могли й дня пробути один без одного, та й пара була дуже гарна. Ігор сказав рідним, що після закінчення інституту він хоче одружитися з Маринкою, що вона його єдине кохання.

Мати з батьком жахнулися, бабусям викликали швидку, а дідусі суворо хитали головами і нарікали на дурість онука.

“Вона тобі не пара!” – сказала Ігорю мати. Виявляється, йому вже підібрали наречену з їхнього кола, розумну, скромну, а не цю, яка незрозуміло як примудрилася вступити до інституту, та й байдуже — який лікар?

Ігор даремно намагався запевнити, що Маринка хороша і взагалі вона староста групу, найкращу на курсі, її люблять усі викладачі — батьки сказали забути про неї раз і назавжди. Ігор не послухав і пішов жити до своєї Маринки.

Через місяці три, Маринка зрозуміла, що чекає на дитину, саме в цей день до неї прийшла мати Ігоря. Принесла грошей і зажадала дати спокій її синові, адже Маринка йому не пара і ніколи в їхній родині щастя не буде.

Маринка посміялася і виштовхнула потенційну свекруху зі своєї квартири, шпурнувши гроші їй в обличчя.

Ігорю вона нічого не розповіла, лише розповіла, що чекає на дитину, чому майбутній батько дуже зрадів. Молоді люди мали ще навчатися два роки, але вони були впевнені, що впораються.

Розписуватись вони не поспішали, Ігор сподівався, що його родина все ж таки прийме Маринку і в них буде справжнє весілля, а Маринка не наполягала — її все влаштовувало.

Ігор розповів матері, що вона буде бабусею і попросив подумати про те, щоби прийняти Маринку. За тиждень його батьки прийшли до них у гості.

Невелика чистенька квартирка Маринки, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати, і вкотре тихенько вмовляти Ігора повернутись додому. Але він посміявся і сказав, що не в метрах щастя.

Маринку батьки Ігоря терпіли, а коли народилася дитина, то мати заявила, що на її сина вона зовсім не схожа. А за три тижні вона дала сину висновок експертизи, де було написано, що дитина не від нього.

Ігор закотив скандал Маринці, зібрав свої речі та пішов. Більше він нічого не хотів чути про неї, називав зрадницею, а через півроку одружився з обраною батьками дівчиною.

Маринка дуже переживала, і намагалася сказати Ігорю, що це якась помилка і в неї нікого, крім нього, не було в житті, але все було марно. Маринка продала квартирку батьків і поїхала до іншого міста, перевівшися з інституту на нове місце.

Ігорю вже 45 років, він дуже посередній лікар, любить випити у вихідні. Його дружина вересклива тітка, роздобріла і недоглянута. Дітей вони не мають. Батьки його вже люди похилого віку, з якими він не підтримує стосунки практично, вважаючи, що вони винні в його невдалому шлюбі.

Через п’ять років він дізнався, що його мати підробила висновок генетичної експертизи та обдурила його.

А місяць тому він випадково зустрів Маринку на конференції, куди його відправили від поліклініки. Красива, у військовій формі, Маринка впізнала в полисілому і помітно обрюзглому мужичку своє перше кохання.

Усміхнулася, розповіла, що перевелася вчитися на військового лікаря, сина виховувала сама. Була в різних місцях — куди Батьківщина пошле. В одному з відряджень познайомилася з майбутнім чоловіком.

І зараз у неї міцна сім’я, троє дітей, старший син хоче піти стопами батьків та статті військовим лікарем. Ігор дивився на усміхнену, щасливу і гарну Маринку, і думав, що його мати була від права тільки це він їй не пара.

А Маринка сказала, що не тримає зла ні на нього, ні на його матір, що все склалося, як треба. Адже вона справді стала хорошим лікарем, у неї прекрасна родина, а що було б вона з Ігором — невідомо.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page