Вона ж біднесенька, від неї чоловік до молодої пішов, алементи мізерні, дитинка маленька… Ось цим і “годує” нас зовиця. Позичила я грошей сестрі чоловіка майже півроку тому, а вона досі не віддає. Все “сніданками” пригощала, а тепер взагалі заявила, що вона мати-одиначка і нічого нам не винна.
Я збираюся в суд, у мене є розписка, а чоловік каже. що це не по-родинному буде, хоча й сам розуміє, що сестричка його ой як не права.
Справа в тому, що ми з Олегом не олігархи, які можуть розкидатися сотнями тисяч гривень. Ми обоє працюємо, є син молодшого шкільного віку, а минулого року ми виплатили достроково іпотеку. Хто б знав, яких сил і хвилювань нам це коштувало!
У чоловіка є рідна сестра Валерія, молодша за нього на чотири роки. Вона вийшла заміж, народила дитину, а потім пішла від чоловіка. Відтоді у нас з’явився головний біль Лерочка. Свекруха навколо дочки просто літала. І з дитиною посидіти, і грошей дати, і допомогти як завгодно і чим завгодно. отнаннє з себе зняти. Все для коханої донечки!
І ось свекрухи нестало, і ми абсолютно не здивувалися, коли з’ясувалося, що квартиру вона заповіла доці. Олег засмутився, що його навіть до відома не поставили, але ми розсудили, що у нас є житло, нехай і у Валерії буде.
Колишній чоловік платив Лері хороші аліменти, тому вона гні про що не переживала і жила у своє задоволення. Квартирі є, гроші є, молода, здорова – чого ще бажати? Забажала зовиця відпочинок заморський, тільки от грошей на нього колишній чоловік давати відмовився. Тоді Валерія і придумала хитромудрий план.
Дитину вона відправила до колишнього чоловіка, а сама прибігла до нас плакатися, що у неї аналізи погані, потрібно обстежитися, а грошей немає. Здоров’я це не жарти, тут треба діяти терміново. У нас були відкладені гроші на відпустку. Тому ми змогли зайняти зовиці п’ятдесят тисяч гривень. Я взяла з неї розписку, оскільки рідня ріднею, а порядок бути повинен.
Лерочка без роздумів написала папірець і усвистіла. Про те, що вона полетіла у відпустку, яка просто показана була після “обстеження”, ми дізналися з фотографій її інстаграма. Звісно, було неприємно, що нас розвели, чоловік їй дзвонив сваритися, але вона відповіла, що яка нам, мовляв, різниця, на що вона витратила гроші, вона ж поверне. А якби вона чесно сказала, ми б їй не позичили.
Але одне діло – трохи відкласти відпустку, рятуючи життя родички, а зовсім інше – залишитися без відпочинку через те, що комусь захотілося на крутий курорт. Але що сталося, те сталося. Ми чекали повернення боргу. Зрештою, вона ж жива-здорова.
Лерочка повернулася і кілька місяців навіть виділяла нам по три тисячі, а потім атракціон небаченої щедрості закінчився. Колишній чоловік знайшов собі нову любов і вони планували весілля. Потік аліментів різко збіднів. Лера рвала і метала, навіть до брата зверталася, щоб він сходив і розібрався, але чоловік відмовився в це лізти.
А ми залишилися без грошей. Лера запевняла, що вже шукає роботу і все обов’язково віддасть. І вона навіть влаштувалася на роботу, тільки ось тепер їй самій бракувало впритул, тому що некваліфікований персонал без досвіду роботи багато не отримує, а економити наша панночка не звикла.
Я для пристойності почекала ще два місяці, але зовиця так і не з’явилася з грошима. Потім я пішла розбиратися. Чоловік наполягав на тому, аби ще почекати, ну а сенс? Діалогу у нас з Валерією не вийшло. На просте запитання, коли вона планує віддати гроші, зовиця спочатку виляла-ухилялася, а потім видала – ніколи.
– А що ти дивишся? Це ти при чоловікові, а я мати-одиначка, я зараз тільки встигаю крутитися.
– Лер, що за маячня, у дитини є батько і він платить аліменти. Яка ти одиначка?
– Платить… Він платить десять тисяч, а решту витрачає на свою малолітню “любов”!
– Такі аліменти і зарплата дають нормальний варіант прожити і повернути борг.
Але Лерочка розкричалася, що нічого віддавати не буде, їй і так не вдається звести кінці з кінцями, ще й ми з неї грошей вимагаємо.
– Добре, тоді ставлю тебе до відома, що я піду в суд. Нехай суд розбирається. І з чоловіком твоїм колишнім поговорю, нехай офіційно аліменти проводить, щоб потім крайнім не опинився.
– І не соромно тобі у дитини останнє відбирати? – запитала Лера, коли я вже у дверях стояла. Я промовчала і пішла.
Ні, не соромно. Чому мою дитину можна позбавляти літньої відпустки на морі тільки через те, що його тітка нахабно обманює і не вміє вирішувати свої проблеми? Я вважаю. що зроблю цілком правильно, а як мені ще отримати назад своє?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
