fbpx

Вони дуже любили один одного і мріяли одружитися. Всі дивилися на їх величезну любов і заздрили. І все було б добре, якби не зла дoля

Хочу розповісти Вам історію про справжнє кохання, яку ніщо не змогло погасити і зруйнувати.

Жили у великому селі двоє закоханих. Вони дуже любили один одного і мріяли одружитися. Всі дивилися на їх величезну любов і заздрили. І все було б добре, якби не зла дoля. За матеріалами

З якихось причин не захотів батько дівчини такого зятя і строго заборонив молодим зустрічатися. Що не просили його і діти, і сусіди, і сам хлопець, а батько стояв на своєму.

– Ні, хлопче, не віддам я за тебе свою дочку. І навіть не проси. Не пара ти їй, не гідний її.

Чи не одну ніч проплакала бідна дівчина, але все ж проти волі батька не пішла, тоді такий закон був: поперек волі батька ні в якому разі не стояти.

Через деякий час віддали дівчину за іншого (як думалося батькові, він буде хорошою партією для його дочки).

А хлопець пішов в солдати, щоб не бачити і не зустрічатися з коханою, але вже чужою жінкою. Пізніше, десь на чужині, теж одружився і там залишився життя своє доживати.

Та не забули вони один одного навіть через величезну кількість часу. Уже й не сподівалися на те, що будуть коли-небудь разом, але доля-пустунка, яка спочатку розвела їх, а потім знову звела, вирішила інакше.

Волею випадку зустрілися вони якось знову. І хоча минуло вже трохи, чимало, аж тридцять років, а як побачили один одного, то очей відвести не змогли, так і стояли, як укопані.

Тридцять років – це немало. Колишня кохана вже пoхoвала свого чоловіка, який все життя n’янuцею був, і жінці з ним не один ківш лиха довелося випuти. Та й не помолодшала за ці роки. І йому життєва дорога не мeдом була помазана. Теж залишився без дружини, яка подалася у світи.

Тому як зустрілися, так уже й не розлучалися. Не було у них тепер причин для розлуки, тому що старенький батько давно вже свою помилку зрозумів.

Читайте також:«ЛЮДОНЬКИ, У НАС ТАКА ВЕЛИКА РОДИНА, А ДІВЧИНКА МАЄ ЙТИ В ДИТЯЧИЙ БУДИНОК! ПОБІЙТЕСЯ БОГА!» — « ТАК БАГАТО ГОВОРИШ, ЗАБИРАЙ СОБІ », — КИНУЛА ТІТЦІ ОДНА З РОДИЧОК. « НУ І ЗАБЕРУ! — ВІДПОВІЛА ТА. — ЗБИРАЙСЯ, ДИТИНКО. ПОЇХАЛИ ДОДОМУ…» ТАК І ПОЧАЛОСЯ ІРИНКИ ЖИТТЯ У НОВІЙ РОДИНІ

Коли побачив на порозі цю немолоду пару, яка схилилася в поклоні перед ним для благословення, то сльози хлинули з очей від смутку і від радості.

А в тому радість була, що доля все-таки дала йому можливість виправити помилку, яку колись зробив по дурості.

Довго і щасливо жила пара в рідному селі. Цінували і любили один одного до останнього подиху. Ось що значить справжня любов.

Про таку любов не забувають ніколи, і роками носять її в своєму сеpці …

Фото ілюстративне, з вільних джерел

You cannot copy content of this page