fbpx

Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто слів нема. Вона Тимофійчику навіть цукерки ніколи не дасть, а дівчат просто забалувала вже. То сина її не так нагодувала. То я не досить лагідно з ним розмовляю. А Діма у всьому підтримує маму і дослухається до неї, наче вона головна в нашій родині. Та так воно і є по суті

Вони – квіточки, а мій – будячок! Але всі троє – вони мої дітки! Найкращі, яких я дуже люблю і не ділю. А ось мама чоловіка – просто слів нема. Вона Тимофійчику навіть цукерки ніколи не дасть, а дівчат просто забалувала вже.

Живемо з Дмитром разом ми вже 7 років. Вийшла заміж я за нього з дитиною, синочком Тимофієм. І є у нас вже двоє спільних дітей – дві донечки-двійнята. Чудові дівчатка!

Але усі ці сім років ми живемо не солодко. Бо маємо остійні конфлікти свекруху. Тобто через мого сина. Мама Дмитра завше чимось незадоволена. То дітей я не так виховую. То ще щось.

То сина її не так нагодувала. То я не досить лагідно з ним розмовляю. А Діма у всьому підтримує маму і дослухається до неї, наче вона головна в нашій родині. Та так воно і є по суті.

Хочу піти. Та не знаю як. Хвилююся за дітей. Як я буду сама з трьома дітьми. Без дому, чоловіка? Але й так жити я втомилася. Та змінити нічого не можу, як не старалася.

Тимофійчику 11 років зараз, дівчаткам – по 5. Дмитро не працює, живемо на пенсію його мами. Хочу вийти на роботу, але побоююсь залишити дітей з ним.

Тимофій відчуває, що його не люблять, і часто каже: “Мамо, давай купимо будинок і самі без тата житимемо!” Але він ще дитина і не розуміє усіх нюансів.

За цілий день я дуже втомлююся від домашніх справ. Ще й з дітками треба спілкуватися, турбуватися про них. Дмитро нічого не допомагає. Живемо в одному будинку як дві різні сім’ї. Думаю, це не нормально. Діти зайвий раз не хочуть у батька щось питати.

Як зібратись? Як наважитися піти? Хочу піти лише заради дітей. Їм буде так комфортніше жити. Може, я неправильно міркую. Як усі говорять – терпи заради дітей. Діти мають рости з батьком.

А навіщо такий батько, який не займається дітьми? З чоловіком скільки разів розмовляла, просила: давай жити нормально! пропонувала поговорити з мамою і все пояснити їй.

Але Дмитро каже, що я вигадала купу проблем, де їх немає. Ходи, каже, мовчки – це всі твої обов’язки. Ніколи не спитає мене, втомилася чи не втомилася, виспалася чи не виспалася.

Мама чоловіка – просто слів нема. Вона Тимофійчику навіть цукерки ніколи не дасть, а дівчат просто забалувала вже.

Підкажіть, як далі бути. Дякую заздалегідь за розуміння і людяні поради!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page