Я вже 15 років живу в Іспанії, поїхала сюди на заробітки після розлучення з чоловіком. Син на той час вже одружився після університету і жив з невісткою на знімній квартирі.
Після розлучення мені залишилася двокімнатна квартира, яку я здала, а гроші за оренду син і невістка відкладали собі на квартиру. Плюс я перераховувала їм гроші щомісяця. Так вони і назбирали собі на новеньку двокімнатну квартиру, в ній вже народився онучок. А я додому не поспішала – треба ж їм ще гарний ремонт зробити, та і мою двокімнатну підремонтувати треба, на це теж треба заробити… Так і пройшли роки.
За мною тут, в Іспанії, рахується кімната в такому собі соціальному гуртожитку, яку мені виділили років 14 тому. Я в неї навідуюся, але по факту вже 5 років живу у будинку Мігеля – вдівця, з яким ми зійшлися і полюбили одне одного. Діти Мігеля ставляться до мене добре, вони раді, що батьки не сам. У них прапрабабуся – українка, і вони люблять слухати мої розповіді про Україну.
Останні два роки син почав у мене більше грошей просити, адже онук Роман навчається в приватному коледжі, а сину машину давно поміняти треба. Я висилаю, але все це мене вже напружує, якщо чесно. Вони там мають прибуток з моєї квартири, невістка жодного дня не працювала, а я тут батрачу… Манікюри-педикюри, прибираю оселі, масажі роблю, за літніми людьми доглядаю, в кафе, готелях працювала – та чого я тільки не навчилася за ці роки!
Запросила я невістку, сина і онука в гості, і ось нарешті, вперше за всі роки вони прилетіли перед Новим роком. Самі приїхали без подарунків і майже без грошей, чекали, що я їм тут все по повній програмі.
А я поселила їх у себе в кімнатці гуртожитку, на підлозі поклала на матрацах. Ніяких розваг і екскурсій не влаштовувала – часи не ті зараз. Не балувала смаколиками і подарунків і грошей з собою не дала, коли їхали.
Тільки дійсно щиро подякувала за візит, зраділа, що їх усіх побачила, адже не бачилися три роки перед цим.
Побачили вони, як я для них копійку заробляю, щоб вони ремонти робили і все інше. Поїхали вони ображені, само собою. А я в будиночок до Мігеля повернулася.
Спілкуємося зараз з сином і невісткою прохолодніше. Правда, перестали гроші просити, а син вибачення навіть попросив, зрозумів таки, що я тут не в золоті купаюся.
Збираємося весною оце полетіти в Україну з Мігелем і його онуком, цікаво, як нас мої син і невістка зустрінуть?..
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
