Олександру Григоровичу і його дружині було дуже соромно за дочку, але нічого вдіяти вони не могли. Вперше за такий довгий час Василь зустрів маму, яка жила в іншому місті, і вже втретє була заміжня, на хрестинах дитини своєї тітки. В ресторані всі родичі спілкувалися. Були там і молодші його сестрички. – Ось, глянь, це мої дві красунечки, мої найрідніші донечки, – сказала вона оному з родичів. Все це довелось чути і Василю. – А як же я? Хіба я не твій син?
Через рік Ліля була в іншому місті зі своїм новим коханим. Батькам Лілі було так соромно за те, кого вони виховали. Але вже було пізно щось міняти.
Бабуся і дідусь робили все, щоб дати дитині гарне дитинство. Звичайно, вони не могли повністю замінити Васильку батьків, але намагалися зробити все, щоб малюк цього не відчув.
Василь виріс і дякував богу за те, що в нього була така бабуся з дідусем. Вони дали йому гарну освіту.
Коли у Василевої тітки народилася дитинка, і були христини, на це торжество прийшла і його “мама”. На той час Алла Дмитрівна була заміжня вже втретє. Тепер вона ростила дочок. Старшій було 10, а молодшій нещодавно виповнився рочок.
Василько зрадів тому, що зможе поспілкуватися зі своїми сестрами. Він хотів встати перед своєю матір’ю і запитати, чому вона так вчинила з ним?
Він хоч і був ображений на матір, але все одно пам’ятав її і чекав. Василько довгий час зберігав її світлину у себе в кишені. Дід від цього в захваті не був, але не хотів позбавляти онука віри в добре серце матері.
І ось, стоїть Ліля на ганку ресторану, і говорить з родичкою про своїх прекрасних дочок.
– Ось, глянь, це мої дві красунечки, мої найрідніші донечки.
Тут Василь підійшов і запитав:
– А я хіба не твоя дитина?
Ліля обурено поглянула на хлопця і сказала:
– Яка дитина? Ти помилка молодості! Твій батько був правий, коли просив мене сходити в клініку, навіть гроші давав!
Минуло багато років. У Василя вже була своя сім’я. Він уже став батьком і жив зі своєю коханою дружиною в своїй квартирі. Пролунав дзвінок з незнайомого номера.
Це була вона. Алла Дмитрівна, бо мамою він назвати її не міг, просила його взяти до себе свою сестру, яка вступила до університету поруч з будинком Василя, мовляв, вона не може залишатися в гуртожитку, а на оренду квартири у неї грошей немає.
Василь просто сказав, що вона помилилася номером і відключив телефон.
Він взяв свого синочка на руки і сказав, що вони поїдуть до його матері. І поїхали вони всі разом до бабусі, яка його виростила. Як весело і від душі вони провели час!
Багато знайомих стали засуджувати вчинок Василя. Але він не вважав свій вчинок поганим. У нього була одна мати, яка самовіддано його виростила – бабуся.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
