Вранці чоловік зателефонував Ніні прямо у відділ і повідомив, що відразу після роботи їде до Васильченків відзначати своє професійне свято. «Якщо хочеш, приходь», – додав байдуже, впевнений, що вона не піде, а буде читати або весь вечір стирчати біля комп’ютера.
«Гаразд», – теж безбарвно відповіла Ніна, але в обідню перерву вирушила в універмаг за подарунком чоловікові. Жінки юрмилися у відділі парфумерії.
Ніні відразу кинувся в очі флакон дорогого парфуму – на чорному глянці коробочки – елегантний красень в недбало накинутому піджаку, з зухвалим примруженим поглядом і глузливою напівусмішкою. Точно її Григорій.
Продавщиця спритно упаковувала подарунки в яскраву фольгу, клеїла бантики. Несподівано підійшла бабуся і сказала:
– Ех, дівчата, ось ви даруєте мужикам одеколони, а нюхати ж будуть інші і на краватки милуватися теж.
«Дівчата» дружно засміялися, а Ніна подумала, що вона все життя так – все для Гришеньки, а він – для інших.
Поки молоді були – любила його без пам’яті, а він поблажливо дозволяв. В інститут на заочне перейшов – вона ночами за нього контрольні писала. Діти з’явилися – всі турботи взяла на себе.
Звичайно, на початку вона відчувала його подяку. Потім він до її турбот звик і сприймав як належне. Хоча з боку, напевно, здавалося, що сім’я ідеальна: достаток, мирне життя, слухняні, розумні діти. Але ось діти вивчилися і поїхали. Ніна залишилася з чоловіком. І зрозуміла, що в її житті чогось не вистачає.
Її мати тоді, 20 років тому, була проти їхнього шлюбу.
«Ну, подивися, адже він дуже красивий, і знає про це, і милується собою, – твердила вона закоханій доні. – Гарний чоловік – спільний чоловік. Всі будуть на нього витріщатися, а тобі дістанеться менше всіх, хоча прав і буде більше». Тоді не пункт перший – ми маємо нецікаву дружину. Пункт другий – їй уже 43 роки, пункт третій – вона нікому не потрібна…»
Ніна підійшла до вікна. Сонце припікало вже по-весняному. «Скоро і жіноче свято, – подумалося мляво. – І що? Знову сама… Але ж життя майже прожите… І що попереду?…»
З вулиці долинуло веселе цвірінькання, потім наполегливий стукіт по склу. Ніна опустила очі – по карнизу походжав розкудланий горобець і косив на жінку круглим оком.
«Але ж це знак!», – подумала Ніна. В ту ж секунду, підтверджуючи її думки, забухав настінний годинник.
«Отже, час ще є. Пункт перший – якщо нас не люблять, полюбимо себе самі…» Хряснувши дверима, Ніна помчала сходами вниз: спочатку в перукарню, потім в магазин…
О пів на сьому дзеркало захоплено витріщалося на таємничу незнайомку: злегка похитуючись, вона сиділа в комп’ютерному кріслі. Маленька чорна сукня, коротка стрижка, по-модному розпатлана триколірний чуб снад чолом, а очі глибокі, з загадкою (підводка, тіні – все яка треба), губи – трохи підведені олівцем і рідкою помадою з блиском – і ось вони вже і пухкі, і капризно вигнуті.
«Отже, пункт другий: в 40 років життя тільки починається…»
Вона пройшла на кухню, повернулася з келихом вина, чокнулась з дзеркалом: «Пункт третій – а чи потрібен нам чоловік, який не зміг оцінити таку жінку?..
Чи варто говорити, що до Василенків вона увійшла, злегка похитуючись на тонких шпильках. До неї відразу потягнулося кілька чоловічих рук: допомогти зняти пальто, запропонувати стілець або яблучко. «Так, так… Що ви говорите?! І мій чоловік тут?.. Я якось відразу не помітила…»
Григорій був приголомшений раптовим вторгненням, збитий з пантелику стратегією і тактикою, пригнічений захопленням інших його дружиною.
Вранці, бажаючи взяти реванш за вчорашню поразку, він своїм колишнім голосом нахабно заявив: «Ми взагалі снідати будемо?»
Але тут він помилився, або, може, ще не прокинувся остаточно, тому що поруч з ним була зовсім не та, що раніше, в сенсі, не «принеси-подай», жінка.
Поруч безтурботно посапувала ніжна, примхлива жінка, абсолютно впевнена в собі.
Не повертаючи розпатланої різнокольорової голови, Ніна капризно промуркотіла: «А ти вже приготував сніданок, любий?» Потягнулася і, знову засинаючи, подумала: «Ось так, милий. А інакше доведеться повернутися до пункту третього.»
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
