Народжена бути бабою біля під’їзду.
Відразу обмовлюся, я нічого не маю проти бабусь, які проводять біля під’їзду кращі роки свого життя.
8 років тому я розміняв трикімнатну квартиру, додав грошей і купив собі і дітям по однокімнатній квартирі. Діти виросли, мені трикімнатна теж не потрібна. Переїхав в інший район. Я шукав житло спеціально ближче до станції метро, щоб не витрачати час. Оселився. Нові мешканці та й по всьому. Порадувало те, що кожного ранку на лавці біля під’їзду сиділа бабуся з пакетом і підгодовувала котів.
Я людина проста – бачу бабусю на одній локації більше двох разів -треба привітатися.
Дізнався її ім’я.
Бабуся начебто нормальна, але аж надто на життя скаржиться: і пенсія маленька, і діти не допомагають… Все їй не так. Через кілька місяців спілкування вона дістала своїм песимізмом.
Кожного разу намагалася перекласти свої проблеми на чужі плечі. Повірте, мені і своїх вистачає вище даху… Постарався звести спілкування до “Здрастуйте – здрастє… До побачення – до побачення”.
Все б нічого, але я тільки вчора дізнався, що їй 62 роки… Тоді як мені 63 виповнилося. Тобто вона 8 років тому (в свої 54 роки) сиділа на лавочці і зображала пенсіонерку з багатим життєвим досвідом… Я в шоці. Певний відсоток людей вже народжується пенсіонерами.
Олександр, м. Київ.
Фото – “Полезные советы”
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
