fbpx
життєві історії
Все було б добре, якби не одне “але”: у Наталі була дитина, тринадцятирічна дочка. Як зараз модно говорити – “Розлучена з причепом”. Кожен з нашої великої родини намагався донести Олегу, що дитина вже доросла, підліток, а з підлітками не кожен зможе впоратися, що в подальшому будуть неприємності. Та Олег мав свою думку

Батьки хотіли, щоб Олег добряче подумав перед тим, як пов’язувати своє життя з жінкою з дитиною. Навіть я йому говорила, що він створює не новий осередок суспільства, а, навпаки, вливається у вже існуючу сім’ю зі своїми порядками і звичаями

Мій старший брат все життя жив в Чернігові, не мав ні кола ні двора. Робота то з’являлася, то тікала, як вовк, в ліс. Довго він скаржився на свою сумну долю чим всіх родичів реально дістав.

Мама наша, не довго думаючи, запросила його до нас ближче Києва зі словами, що тут і роботу знайде і сімейне життя облаштує. І вона не прогадала. Протягом кількох років Олег працював на добре оплачуваній посаді, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

Наталя дуже хороша, порядна, чудова господиня. Батькам вона відразу сподобалася, ми навіть питали її, що вона знайшла в ньому, в Олегу.

Як відомо, завжди в таких начебто вдалих стосунках є одне жирне “Але!”. У Наталі була дитина, тринадцятирічна дочка. Як зараз модно говорити – “Розлучена з причепом”. Кожен з нашої великої родини намагався донести Олегу, що дитина вже доросла, підліток, а з підлітками не кожен зможе впоратися, що в подальшому будуть неприємності.

Батьки хотіли, щоб Олег добряче подумав перед тим, як пов’язувати своє життя з жінкою з дитиною. Навіть я йому говорила, що він створює не новий осередок суспільства, а, навпаки, вливається у вже існуючу сім’ю зі своїми порядками і звичаями. На щастя Олег не став слухати ці численні нарікання і вмовляння, а просто довірився поклику свого серця.

Зіграли весілля, скромно, по-сімейному. І тут всі рідні приготувалися, чекаючи першого розладу в сім’ї. Ще б пак з попкорном сиділи в очікуванні гостросюжетної мелодрами і сподівалися на скандали та інтриги. У мене склалося враження, що вони прям так і хотіли вигукнути фразу: “Ми ж говорили! Ми ж попереджали!”.

Як же я раділа, коли всупереч лихослів’ям і обмовам, Олег зі своєю дружиною Наталкою і падчеркою стали жити душа в душу. І до сих пір вони щасливо проживають в столиці. Брат сильно змінився, причому в кращу сторону. У ньому ніби прокинулося друге дихання. Я більше не бачила в цій людині ледачого, вічно ниючого нероби.

Найбільше мене ощасливило те, що дочка його Наталки прихильно поставилася до вибору своєї мами. Вони швидко подружилися, хоча Олег особливо її не балував, не намагався спеціально їй сподобається. Він просто на ділі показав підлітку, що її мама йому дуже дорога, і він готовий жити заради цієї нової сім’ї.

Я сміюся над родичами, які все ніяк не можуть змиритися, що Олег одружився на розлученій жінці з дитиною, і що живуть вони краще за всіх них. Завжди кажу братові: “Живи і радій життю на зло всім”.

Я дуже за нього щаслива, адже знаю багато прикладів, де батьки заборонили зв’язувати своє життя синам з жінками в яких були діти від попередніх шлюбів. Нічого доброго вони тим не досягли. Чоловіки просто “пропадали”, бо що ж чого  вартий чоловік без жінки – нічого!

Любіть і поважайте один одного, і нехай вам щастить!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – polskatimes

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook