fbpx
життєві історії
Все було добре 12 років, жили й не тужили. Але тепер довелося забрати з Харківщини Ольгу Володимирівну. Купити житло на ті гроші, що ми продали її квартиру, Ользі Володимирівні поки що не вийшло, тому мешкає вона з нами. Був час обіду, нагодувала їх з Микитою борщем. Варто мені було повернутися в кухню, як чоловік заявив: “Могла б і смачніше борщ приготувати!”

Ми з Микитою разом уже 12 років. У нас двоє дітей, гарна і дружна родина. Принаймні так я вважала до недавньої пори, адже тепер моя думка змінилася кардинально. І причиною цього моя свекруха, мама чоловіка Ольга Володимирівна.

Всі ці роки мати мого чоловіка жила в іншому місті, на пристойній відстані від нас. Бачилися ми рідко. Але вона жінка у віці, а поруч нікого.

Оскільки жила вона на Харківщині, де дуже тривожно, Микита кілька місяців тому вирішив, що буде краще, якщо продати її квартиру хоч за скількись та купити матері житло у нашому місті. Ближче до нас. Я була не проти, а дарма.

Купити житло на ті гроші, що ми продали її квартиру, Ользі Володимирівні поки що не вийшло, тому мешкає вона з нами.

Я і раніше за мамою чоловіка не сумувала, а тепер взагалі бачити її не хочу. Поки вона жила далеко, то й у наші справи не втручалася. А зараз їй, схоже, нема чим зайнятися, крім того, що роздавати нам свої поради.

Щодня ранком Ольга Володимирівна починає вчити, як жити. І так цілісінький день.

То я не так готую, то не так прибираю, то одяг гладжу неправильно. Зрозуміти не можу, як усі ці роки ми жили без неї та її дорогоцінних порад. Але добре б, якби це було все. Так вона ще постійно підначує чоловіка.

Мовляв, вона в молодості все робила по-іншому, не так, як я. І на виховання дітей, і навіть на мій гардероб має свої погляди.

Днями таке ось трапилося. Був час обіду, нагодувала їх з Микитою борщем, а сама пішла прибирати в іншій кімнаті. Правду кажучи, не особливо й хотілося складати їм компанію. Але навіть зі спальні я чула, що вони обговорюють моє куховарство.

Варто мені було повернутися в кухню, як чоловік заявив: “Могла б і смачніше борщ приготувати! Ні м’яса, ні сала. Он у мами повчися…”

А та тільки сиділа поруч і підтакувала. Я мовчки вийшла і зачинила двері. Ледве стримала себе.

Може, свекруха і хоче, щоб синові було добре, щоб його смачно годували та доглядали його, але нашій родині вона краще не робить. Через її причіпки та зауваження ми з Микитою сперечаємося майже щодня. Я навіть про розлучення почала замислюватися. Хоча до її переїзду не було. А тепер мені хочеться забрати дитину, розвернутися і піти, покинути їх удвох і більше не бачити.

«Чоловік після роботи уже з порога мені своє невдоволення показує. І це не так, і це не так. Я впевнена, що свекруха налаштовує сина проти мене. Але ніяк не зрозумію, навіщо їй це робити. Щоб зруйнувати шлюб? Ще й у такий час? А який сенс, адже ми вже обоє не тому віці, щоби нові сім’ї заводити.

Поки зі свекрухою ми бачилися 2-3 рази на рік, чоловіка все влаштовувало. І як я готую, і як прибираю. А тут все не сподобалося раптово. Я розумію, що він цінує матір і радий, що вона тепер поруч. Але я цю жінку вже бачити не можу.

Навіть не знаю, як розпочати серйозну розмову і все пояснити Микиті. Адже у 40 років він своєю головою думати має, а не маму без кінця слухати. Я ж теж не все життя мовчатиму. Ці їхні зауваження неприємні та несправедливі. І повагу у власному будинку я точно заслужила.

А Микита виручені від продажу квартири Ольги Володимирівни гроші витратив на капітальний ремонт машини і в кухнідещо обновили. Тобто коштів купити їй щось окреме у найближчий час не передбачується…

І як же мені жити?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.