Все було добре, поки в наш дім не постукало нещастя. Максим раптово занедужав. Він згасав на наших очах. Мені було складно пережити догляд чоловіка. Я дуже його кохала. Звикла прокидатися з ним поряд, а тут одна. Ці “чорні дні” тривали рік часу. Після важкого прощання свекруха покликала мене до себе на розмову
З дитинства я любила мандрувати. Багато їздила за кордон, про наші українці Карпати я й мовчу, їх я знаю, як своїх п’ять пальців. Обожню гори так само, як і море.
Після закінчення університету бажання подорожувати трішки притихло. З фінансовою стороною та часом проблем не було, ось тільки хотілося їх тринькати не на поїздки, а на облаштування свого куточка, на автомобіль, який так облегшував би моє життя.
Та зрозумівши, що купити квартиру чи автівку не так вже й легко, в один день я зірвалася, і вирішила трішки відпочити за кордоном. Це булла “гаряча” путівка на море.
Всі документи у мене були на руках, і я з усмішкою на обличчі сідала на свій літак.
І ось я в небі, мрію про неймовірно проведений час наодинці з собою.
Перші дні я вирішила не засмагати активно, щоб миттєво не обгоріти, а проїхати по екскурсіях. Англійською я володію доволі добре, тому великих проблем із переміщенням містом, ні у спілкуванні з персоналом у мене не було.
За кілька днів я з’явилася в новенькому купальнику на пляжі. Море, сонце, теплий пісок миттю піднімали настрій. Спершу я просто пробувала читати улюблену книгу, яку привезла з України, але на сонці мене зморило. Поставивши парасольку і насунувши капелюха на очі, вирішила подрімати. Прокинулася від того, що хтось поряд кашляє. Жмурячись від сонця я намагалася побачити того, хто став порушником такого чудового сну.
Переді мною стояв чоловік із полуничним коктейлем у руках. Він запропонував його мені. Спершу я хотіла прогнати його разом із цим коктейлем, але потім подумала, що чому б і ні. Сама збиралася охолодитися трішки. Чоловік сів поряд і ми стали спілкуватися. Виявилося, що в Україні ми живемо в одному місті за кілька кварталів один від одного. Мене одразу ж осінило – це доля, від якої не втечеш.
Відпустка пролетіла наче один день. Максим, так звали чоловіка, полетів в Україну на кілька днів раніше за мене і я взяла з нього слово, що він зв’яжеться зі мною, коли я повернуся на рідну землю. Після приїзду я швидко відшукала його. Наші відносини розвивалися дуже швидко і неймовірно романтично. Через два місяці після знайомства Максим зробив мені пропозицію руки та серця. Я не думаючи погодилася, і прийняла пропозицію стати його дружиною.
Максим жив у трикімнатній квартирі, на яку сам заробив, але було одне “але” – разом з ним мешкала і його мама.
Після розписки і невеличкого святкування я переїхала до коханого. Мені нелегко було притертися до життя з чужою жінкою, і ще однією господинею на кухні, та й в цілому домі. Але ми зі свекрухою намагалися не турбувати одне одного лишній раз.
Подружнє життя було не ідеальним. Як і у всіх, то злети, то падіння. Поки в наш дім не постукала біда. Максим раптово занедужав… Він згасав буквально на наших очах.
Мені було складно пережити догляд чоловіка. Я дуже кохала Максима. Звикла прокидатися з ним поряд, а тут одна. Ці “чорні дні” тривали майже рік часу. За цей час стосунки зі свекрухою повністю зіпсували.
Коли його не стало, свекруха стала мене звинувачувати в тому, що я не подарувала їй онука і в такому віці навіть не маю свого житла. Більше вона не може жити зі мною під одним дахом. Грошами допомогти може, але бачити мене на своїй території в неї немає сил.
І ось я зібрала свій скромний чемоданчик, викликала таксі та їхала на орендовану квартиру. Грошей у мене було достатньо: щось Максим залишив, щось сама заробила.
Ось так у мене склалося моє життя…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
