fbpx
життєві історії
Все частіше і частіше сусіди стали помічати, що 16-річну Настю підвозить зі школи симпатичний брюнет, на дорогому авто. Чутки розходяться швидко, коли на роботі стали шепотітися, Володю “притиснули” свої хлопці, на всі питання про юну подружку, він відповідав: “Я її не чіпаю, лише оберігаю, підросте, буде моєю”

Настя народилася і виросла в дуже неблагополучній сім’ї. Батьки любили випити і періодично перетворювали квартиру в збіговисько товаришів. Гулянки влаштовувалися галасливі, сусідам по під’їзду жилося не солодко.

Три роки тому Володі виповнилося 25 років, молодий, цілеспрямований, правда трохи різкуватий, він стрімко йшов вгору по кар’єрних сходах. Коли колеги цікавилися, чому симпатичний брюнет живе один у своїй двокімнатній квартирі, і не може завести подружку, Володя тільки відмахувався від них, переводячи розмову в жарт.

Як, коли і за яких обставин Володя зустрів Настю, мені не відомо, але все частіше і частіше сусіди стали помічати, що 16-річну Настю підвозить зі школи симпатичний брюнет, на дорогому автомобілі. Чутки розходяться швидко, коли на роботі стали шепотітися, Володю “притиснули” свої хлопці, на всі питання про юну подружку, він відповідав: “Я її не чіпаю, лише оберігаю, підросте, буде моєю”.

Настя була красивою, великі блакитні очі, довге біле волосся. Школу вона часто пропускала, де була і з ким, нікому не говорила, та ніхто й не питав. Коли в 11 класі мати вигнала її з дому, вона постояла кілька хвилин на морозі, витягла старенький телефон і рішуче набрала знайомий номер. Через кілька хвилин до будинку під’їхав знайомий автомобіль.

З тих пір минуло три роки. Володя і далі робить непогану кар’єру на роботі, про своє особисте життя особливо не поширюється.

Нещодавно на вулиці молода парочка зустріла колег по роботі Володі. Поки чоловіки відійшли в сторону по робочих питаннях, дівчата підійшли до симпатичної блондиночка, яка скромно стояла осторонь.

– Привіт, ти напевно дружина Володі?

– Поки не дружина, – пошепки відповіла Настя.

– А ми з ним разом працюємо, чому ти ніколи не приходиш до нас на корпоративи?

– Володя проти, – ледь чутно промовила Настя.

– А ти умов його і приходь, чи ти зайнята? Студентка напевно.

– Я ніде не вчуся.

– Значить як і Володя, пропадаешь на роботі?

– Ні, він не дозволяє мені працювати.

Тут повернувся Володя, швиденько попрощавшись, потягнув свою подругу до автомобіля.

Якийсь неприємний осад залишився після тієї розмови, і начебто хочеться порадіти, що дівчисько вирвалося з домашнього пекла, але сумні думки навівають тривогу за неї. А чи не потрапила вона, з вогню, та в полум’я?

Що відбувається за стінами чужих квартир, що трапляється, коли люди наглухо закривають двері?

Як хочеться вірити в те, що я помиляюся, і в їхній родині панує мир і любов…

Дякую що прочитали…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – fakt

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook