Все через батьківський будинок, цей наш з братом спадок. Мені вже далеко за 50. А я тепер маю оце так хвилюватися. І шо робити – взагалі не відомо, а з братом тепер стосунки – сумніше не придумаєш.
Дорогі читачі цього сайту! У мене склалася дуже важка ситуація у житті. Мої батьки вже на небесах, доглядала їх я одна, хоча мешкаю окремо. та я кожну хвилину до них бігла і виконала свій дочірній борг сповна.
Батько покинув цей світ торік. А у мене є брат, який дуже хотів, щоб дім дістався йому. Хоча Микита – добре забезпечена людина, має свій будинок, добре оплачувану роботу, зі своєю дружиною тримають магазин одягу, дітей не мають.
Я живу окремо з чоловіком і сином. І у чоловіка, І в сина скромні зарплати, а у мене пенсія взагалі дуже маленька. Незважаючи на це, брат за татового життя робив усе можливе, аби батько відписав йому дім. Але тато на це не пішов, і підписав мені дарчу на пів будинку.
Інші пів будинку дісталися звичайно Микиті. І коли тато відплив за обрій, почалося.
Брат сказав, якщо йому не дістався повністю будинок, то нехай він пропадає зовсім, йому не потрібна половина, і щоб і мені нічого не дісталося, він нічого не робитиме, і продавати теж не буде: ані мені, ані комусь іншому.
А коли тато лежав – брат навіть і не приходив провідати його. Зате тепер робить все, щоб моє життя було сповнене проблем. А у мене їх і так вистачає – здоров’я слабке, у сина життя теж не ладнається, і онуків навіть немає.
Як можна вибратися з цього всього і покращити ситуацію? Як можна допомогти собі? Дуже чекатиму порад і ваших думок!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
