fbpx

Все через невістку і гроші! Вранці приїхав син. Ми з чоловіком виховали сина Любомира, йому 25 років. Син добрий, м’який і чуйний. Три роки тому одружився х Аурікою. З нами жити молодіне стали, пожили рік і зняли дорогезну квартиру, хоча у нас свій будинок і є місце. Гроші даємо їм, все купуємо. За машину гроші вони нам так і не віддали. І ось чоловікова мама залишила Любчику квартиру. Ауріка не економить нічогісінько, безсовісна

Все через невістку і гроші! Через них все сталося.

Ми з чоловіком виховали сина Любомира, йому 25 років. Син добрий, м’який і чуйний. Три роки тому одружився х Аурікою. З нами жити молодіне стали, пожили рік і зняли квартиру, хоча у нас свій будинок і є місце. Але це їх вибір.

У своєму будинку, самі розумієте, вічна робота: і вугілля принести, і щось відремонтувати і сад-город. Все це не подобалося невістці, і вони вирішили жити окремо. Зняли дорогу квартиру і живуть в ній. Ми їм допомагали весь час, і грошей давали, і техніки всякої побутової надарували. Дохід у нас вище середнього, 2 машини.

Якось зайшла розмова про одну з наших машин,  їм треба їздити, домовилися, що ми їм за половину ціни продамо (могли віддати так, але стимул у молодих повинен бути). Машина іномарка, дуже хороша. Самі на ній багато не їздили. Домовилися, що протягом року вони потихеньку розрахуються. Машину вони забрали і віддали трохи грошей, пройшло два роки, а 70 відсотків грошей так вони і не стали віддавати, та ми й не наполягали. Думаємо молоді їм тепер важко, внучок народився. Сказали, що як легше стане, розрахуєтеся.

Чоловікова мама свою квартиру залишила онуку, тобто нашому синові. Але невістка відмовилася туди переїжджати, так само продовжили знімати квартиру, а бабусину здають. Весь цей час ми їм допомагали.

При цьому невістка живе, не економлячи! Купує тільки дорогі речі, і якщо ми онукові купимо дитячі речі з бутиків, їй це не подобається, тому що хоче тільки фірмові. Так вийшло, що ми продали свою машину, і купили нову і дорожчу, довелося взяти не великий кредит.

Якось чоловік обмовився синові, що вони нам досі повинні за машину, і що можна було б по трохи віддавати, так щоб їм було не скдадно. але все ж таки, адже у нас поки теж з грошима не дуже. Всю суму чоловік у Любомира не просив, просто натякнув.

Вранці приїхав син і, не розмовляючи, кинув на стіл гроші, сказавши, що вони нам нічого більше не повинні і не попрощавшись, пішов. Відтоді не беруть трубки і не спілкуються з нами, онука не привозять.

До цього відносини були чудові, я не дивлячись, що невістка досі нас з чоловіком взагалі ніяк не називає, завжди до неї ставилася добре.

Ось сиджу вечорами і плачу тепер, образа душу гризе. Чоловік весь в переживаннях. Порівнюю наше життя.

Дев’яності, всі за картками і ніхто не допомагав. Мої батьки не допомагали, тому що самі жили важко, але я їх люблю і поважаю, а тут таке відношення від дітей… Не знаю, як жити далі? Адже син у нас один, ми його безмежно любимо!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page