fbpx
життєві історії
Все почалось з першого дня, як тільки мене виписали з пологового. Їм не сподобалося, що я у них не просила жодних порад, а найголовніше, не спитала, як же мені назвати свою донечку. Справа в тому, що ми з чоловіком заздалегідь домовились, що спершу глянемо в календар, якщо ніякого свята не буде, то тоді вже будемо підбирати. Перший час батьки навіть відговорювали нас від цього імені. Казали, що так тепер ніхто не називає, що з дитини сміятися всі будуть. Але ми з чоловіком не зважали, і стояли на своєму

Не знаю, як ужитися зі свекрухою, свекром і старенькою бабусею? Живемо з чоловіком і тепер уже з маленькою донькою, якій скоро виповниться два рочки.

Так, як у мене дома залишився молодший брат, мене віддали в невістки, але таке життя взагалі не для мене.

В шлюбі ми вже майже чотири роки. Але з родичами Миколи мої відносини зайшли в глухий кут. Спочатку все було нормально, до декретної відпустки я постійно працювала,  тому всі разом рідко бачилися, а зараз весь час вдома. Почну з того, що мене найбільше не влаштовує їхнє ставлення до моєї дочки, холодне, убоге, тільки нарікання, настанови, докори. Рідко почуєш щось на зразок доброго слова на її адресу.

У них ще є онук трохи молодшого віку, йому півтора, але від дочки, і дуже образливо, що з ним всі сюсюкаються і носять на руках, правда вони живуть не з нами, але неподалік, бачимося по вихідних, вони приходять в гості.

Все це почалось з першого дня, як тільки мене виписали з пологового, їм не сподобалося, що я у них не просила жодних порад, а найголовніше, не спитала, як же мені назвати свою донечку. Справа в тому, що ми з чоловіком заздалегідь домовились, що спершу глянемо в церковний календар, якщо ніякого свята не буде, то тоді вже будемо підбирати, яке сподобається. Так вийшло, що дочка народилася 8 вересня, а в цей день свої іменини святкують Наталії. Так і з’явилася в нас – Наталочка.

Перший час вони навіть відговорювали нас від цього імені. Казали, що так тепер ніхто не називає, що з дитини сміятися всі будуть. Але ми з чоловіком не зважали, і стояли на своєму.

Перший час свекруха підходила і казала “Говори, чим тобі допомогти”, а мені було за радість самій поратись, навіть той малесенький одяг Наталочки, мені здавалося так не виперуть добре, як я. Пропонувала в той час з онучкою посидіти, але спочатку вона була маленька для них, потім важка, а тепер вже велика.

Ми з Миколою добудовуємо будинок, правда на загальній території, тобто у них у дворі, навіть хвіртка загальна, по-іншому ніяк. Сподіваюся що через рік вже перейдемо, але як жити далі?

Я з ними вже практично взагалі не розмовляю. Затаїлась образа в моїй душі.

Останнім часом ми взагалі з ними мовчки живемо. Може я звичайно теж десь не права, тільки не зрозумію де, до кінця не можу оцінити цю ситуацію з боку, бачу їх сильніше винними і образливо сильно за  Наталочку.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – blog.almamatter

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook