Все сталося на другий день після Великодня. Як сьогодні пам’ятаю, день був сонячний, а в моїй голові стільки планів. – Вибач, не можу більше приховувати, та й не життя це для мене зовсім. Нам буде краще розлучитися. – Я слухала Артема і ніби провалювалась крізь землю. А потім, не знаю чого, але стала навколішки і благала заради дочки цього не робити. Як же потім я жаліла про цей вчинок.
***
Ось вже точно говорять: “Не було б щастя, та нещастя допомогло”.
Коли в один не найпрекрасніший, але сонячний день, Артем вирішив піти з сім’ї, я готова була в ногах у нього валятися, тільки б він не кидав нас з донькою.
В ногах не валялася, але на коліна встала, за що потім картала себе майже рік. Ну не гідний він був моїх принижень.
Так зробила я це не заради себе, заради дочки. Не хотіла, щоб Євгенія росла без батька.
Рік після цієї ситуації пролетів на одному подиху. Я займалася самокопанням, доводячи себе до сліз. Адже що не станься в сім’ї, винна жінка.
Не змогла, не вберегла, не була супер-пупер-богинею і гуру в усьому, а була звичайною жінкою, яка після роботи йде в магазин, потім стає до плити, а ще й з дитиною позайматися уроками треба.
Чесно кажучи, я заздрила тому безтурботному і веселому житті мого чоловіка, тоді Артем ще не був, зі своєю новою любов’ю. Загальні друзі іноді розповідали про їх поїздки на море або вечори в нічних клубах.
А що я? А у мене була дочка. І у мене не було грошей ні на море, ні часу на інші гулянки.
Минув час, навіть не хочу рахувати скільки років. Женя в той час вже старшокласницею була, я сама собі господиня, робота є, начебто і скаржитися нема на що.
А колишній? І з мамою у нього тепер проблеми: ремонт у маминій квартирі треба робити заново, мамі допомагати, і про молоду дружину свою не забути, а у самого здоров’я вже не те.
Забув, що з роками не молодіють, займався спортом, так спину зірвав. Ледве ходить.
Так за що мені говорити дякую його новій дружині?
А то, що все, що з моїм колишнім чоловіком відбувається, це вже не мої проблеми. А там ще і з його сестрою у нього конфлікт через маму назріває.
Недобре радіти, але впору свічку на знак вдячності ставити, що мене той конфлікт не стосується. Живу сама по собі і радію кожному прожитому дню.
Як підсумок: відпустіть минуле, і хто знає, може нещастя для вас ще й щастям обернеться.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
