fbpx

Все своє свідоме життя Любава жила з татом. У їхніх стосунках панувала гармонія та абсолютне порозуміння. Так було, поки батько не одружився

Все своє свідоме життя Любава жила з татом. У їхніх стосунках панувала гармонія та абсолютне порозуміння. Так було, поки батько не одружився.

Та добре, що він привів у будинок чужу жінку, але разом з нею батько приволік і двох її дітей: сина та дочку. Дочку мачухи поселили до Любави в кімнату, забрали половину шафи і віддали комп’ютер у спільне користування.

Любава відразу не сподобалася зведеній сестрі, і та не втрачала нагоди нашкодити: порвати улюблену сукню, розсипати тіні, видалити потрібний файл із комп’ютера. Зведений брат постійно ображав дівчину, бувало і бив, під радісне хихикання рідної сестри.

Скаржитися батькові було марно, він повторював фразу одного відомого мультяшного кота: «Хлопці, давайте жити дружно».

Мачуха повністю взяла батька: він і кроку не міг ступити без схвалення дружини. Саме під її диктування, Любава після школи пішла вчитися не в інститут, а в училище, адже рідним діткам навчання в інституті важливіше, а Любаві від бабусі дістанеться квартира, нехай сидить удома, вогнище зберігає, навіщо їй освіта?

Поки Любава вчилася, не стало бабусі. Вона вже запланувала переїзд, та її квартиру віддали старшому братові. Адже в нього скоро буде дитина, йому потрібне житло, проти волі отця Любава не пішла.

У 19 років Любава почала працювати, мачуха почала вимагати від неї купівлю продуктів та оплату комунальних послуг. Скаргу батькові було перервано мачухою, яка звинуватила Любавуу в невдячності, адже її вчать самостійного життя, потім вона сама дякую, скаже за науку. Тим часом у старшого брата народився син.

Батько відсвяткував народження онука своєрідно — умовив Любаву написати даровану на брата, адже їй потім дістанеться батькова.

Через рік Любава пішла на орендоване житло. Зведена сестра народила двійню, батько дітей покинув її ще до народження дітей, і доглядати за немовлятами зобов’язали Любаву. Коли один із дітей наївся котячого корму з миски, це було шось.

Її заперечення, що у дітей є мати і саме мати повинна стежити за дітьми, як завжди, слухати ніхто не став. Саме це стало останньою краплею і Любава зняла кімнату.

Як грім серед ясного неба, на Любаву впала звістка про швидкоплинну хворобу батька. Її навіть не покликали на проання. Дізнавшись про все, Любава прийшла до мачухи для розмови.

— Забирайся звідси, твій батько квартиру мені відписав, немає тут місця.

Вбита горем дівчина пішла, щиро вірячи, що ніколи більше не зіткнеться з цією родиною.

Любава помилилась. Через 10 років вони з мачухою зустрілися в церкві. Любава хрестила свою другу дочку, а мачуха просила милостиню. Вона впізнала дівчину, підійшла до неї.

— Пробач мені, я дуже винна перед тобою. Але, як бачиш, я сповна розплатилася за все. Мої діти вигнали мене, я їм не потрібна. Вибач.

– Бог простить, – відповіла Любава, розвернулась і пішла. Пішла жити далі, своїм спокійним щасливим життям.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page