Все це сталося в квітні, але саме того дня було дуже жарко. Моя автівка не іномарка, тому кондиціонером і не пахне. Теща моя, так скажемо, щоб не в обіду, крупна жіночка, тому завжди сідає наперед. Тесть з всіма іншими родичами і дітьми на колінах ззаду. Їдемо ми на цю дачу, а я в голові все собі прокручую. В якийсь момент мене все це дістало, і я вирішив змінити маршрут.
***
І ось одного разу сіли вони знову в мою автівку і я зрозумів як мене це все дістало. Спереду теща, на задніх сидіннях ледве вмістився її чоловік, двоюрідний брат з сестрою і 2 дитини на колінах.
Допомагати всім, завжди і всюди – такий девіз був у мене завжди. Я ніколи не відмовляв нікому в проханнях навіть не дивлячись на те, що іноді робив це собі не в користь.
Тому коли родичі дружини почали просити відвезти їх на дачу я завжди погоджувався.
Ну а що? Дачне поселення всього в 75 км від Львова! У цьому селищі є будинок у тещі з чоловіком, окрема ділянка у брата дружини з його дружиною і дітьми і ще третя ділянка у її двоюрідного брата з сестрою.
І відразу після весілля як настала тепла пора року занадилися вони щотижня просити мене їх відвозити.
Брат дружини на подив попросив всього пару раз. А ось теща і двоюрідні брат з сестрою – постійно!
При тому що у всіх є машини. У мене то все одно дача поруч, ага, всього то в 20 кілометрах від їхнього селища, ще й гак треба робити.
І ось одного разу сіли вони знову в мою автівку і я зрозумів як мене це все дістало. Спереду теща, на задніх сидіннях ледве вмістилися її чоловік, двоюрідний брат з сестрою і 2 дитини на колінах.
Шум, гам, задуха. Всі голосно розмовляють, діти кричать, хтось їсть смердючі чіпси, які потім звичайно я буду вичищати з килимків і сидінь.
Тут мені на очі потрапляє реклама будівельного базарчику. Я різко повертаю. Всі, звичайно, почали обурюватися: куди ми їдемо?
А я відповідаю: “Так мені ще інструменти деякі купити треба!”
Загалом по магазинах я ходив спеціально довго, близько трьох годин. Заходив у всі, що траплялися на очі! В цей же день вирішив, що давно пора альтанку будувати, яку дружина вже давно просила.
Завантажив все куплене в багажник, деякі коробки поклав їм на коліна. І тепер почав завжди попереджати – я альтанку будую, тому мені ще по магазинах поїздити треба!
І вони відразу: Ну добре, їдь тоді один, самі доїдемо. З того часу жодного разу так зі мною і не з’їздили. І дружина задоволена – нарешті у неї з’явилася довгоочікувана альтанка.
Ну хіба я поганий зять?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
