Все це сталося за тиждень до весілля. Так, Юля не моя рідна дочка, але я оплачував її навчання, і вся підготовка до святкування лягла на мої плечі. Але і це б я пережив, та Маруся так воркувала з колишнім чоловіком, що мені нічого не залишалося, як просто піти – з їх життя.
До 45 років я був затятим холостяком. Все, що в мене було в голові, — лише кар’єра та заробіток грошей. Дрібні зустрічі бували, та й неодноразово.
Чомусь не зустрічав я жінок, які б могли полонити мій розум, та й думав, що ніколи таких не зустріну навіть. А потім наче сам собі долю написав — зустрів я Марію. Їй сорок років, ось уже десять років, як вона розлучена. Має доньку, яка закінчує школу і якраз вступає до університету.
Звісно, у їхній сім’ї були фінансові проблеми. Було б дивно, щоб у матері-одиначки все було чудово з грошима — подібне явище дуже рідкісне. Словом, щось зачепило мене в Марії настільки, що я не зміг пройти повз неї. Та й дочка її дуже гарною дівчинкою мені здалася. Захотів я їм допомогти, заразом і придбати готову сім’ю. Знав би я чим це закінчитися — так звана готова сім’я.
Я зараз говорю про їхнє минуле життя з дочкою та колишнім чоловіком. Але про це згодом. Жили ми непогано, я взяв на себе усі фінансові зобов’язання. Щороку оплачував рахунки з навчання дочки моєї дружини, возив Марію на курорти, купив її дочці автівку, а згодом і квартиру. Звичайно, батьком вона мене не називала, у неї був свій, рідний, з яким часто ходила на зустрічі, але я просто хотів, щоб вони сприймали мене своєю сім’єю, робив усе можливе для цього.
Нехай і звучить трохи егоїстично. Коли Юля, так звали дочку дружини, закінчила університет, вона відразу зібралася виходити заміж. Ми задоволені з Марією були — хлопець непоганий, та й мав уже свій бізнес, а отже, частину фінансових витрат уже ляже на нього. Вирішили вони з Антоном, що хочуть весілля та й не дешеве. Я погодився заплатити, але якщо запросять 15 людей з мого боку. Ми домовилися.
Ми вже сповна готувалися до весілля, як мені зателефонував найкращий друг. Виявилося, на весілля його ніхто не запросив, хоч я просив Марію і Юлю запросити його, надіслати запрошення, та й взагалі нікого з мого боку не запросили. Того вечора я подався додому, хотів провести розмову. Але там, картина маслом.
Заходжу — за столом сидять наречений із нареченою, Марія та її колишній чоловік і мило воркують. Мені ніхто й слова не сказав. Ось вона, справжня сім’я. Тобто з мене тягнуть гроші, а самі живуть, насолоджуються. Тоді я зрозумів, що ніколи їм сім’єю і не стану. Колишній чоловік жодної копійки не дав на навчання дочці своїй або весілля, зате в нашому домі його приймали як короля. Я подав на розлучення, більше одружуватись не збираюсь. Мабуть, доля в мне така – холостяцька
Фото ілюстративне
