– Все життя я намагалася їм все порівну. Ліді квартиру купила двокімнатну, так і через рік старшого сина з однушки в двушку переселила, щоб не заздрив, щоб його невістка проти матерів не налаштовувала. Богданчику машину нову, так тут же і Лідочці таку ж, вона ж сама, з чоловіком-неробою жити не стала, – розповідала Валентина Іванівна.
Діти виросли у Валентини Іванівни розпещені. Син Богдан – ну справжнісінький трутень, тільки і міркував про те, що політична обстановка заважає його успіхам в бізнесі. А що для успіхів треба свою п’яту точку від дивана відірвати, до цього Богдан не додумувався. Він примудрився одружитися на дуже владній і злісній жінці. Людмила всім несамовито заздрила все життя, особливо Богдановій сестрі Лідії. Ледь що – в родині починалося:
– Твоя мати тільки про Лідочку ненаглядну і думає! А що у неї син є, її не хвилює. Ось вона Лідочці своїм місцем на ринку поступилася, а воно краще, ніж те, де твоя мати нас торгувати поставила. Ліда гроші гребе, а ми існуємо. Мямля ти, вимагати у матері не можеш!
«Мямля» йшов і вимагав. Мама поступалася.
Зрештою Валентина Іванівна примудрилася залишити синові з донькою абсолютно рівноцінні місця на ринку, поруч, щоб не заздрили. Невістка стала сама торгувати, а Ліда найняла дівчину, тому що сама вважала за краще працювати в салоні краси і у неї це непогано виходило. Ліда була дівчиною набагато простішою, ніж братик, тільки гроші у неї не трималися: звикла з дитинства ні в чому не знати відмови, як тільки потрапить до неї грошина, так відразу вона його на свої «забаганки» і спустить.
А потім Валентина Іванівна захворіла і потихеньку всі свої заначки почала витрачати на спроби врятувати своє життя. Брат тоді сестрі так сказав:
– Мамине місце я забираю собі, сам там встану, буду торгувати. Мені потрібніше, ти ж у своєму салоні все одно, на твоєму місці продавець сидить, а у мене дочка в інститут поступила, годувати треба.
Ліда з братом сперечатися не стала. Їй і справді дві точки для торгівлі ні до чого. Вона все більше занурювалася в догляд за матір’ю. То звозити в область, то купити ліків, то прибрати, то прибігти поїсти приготувати. Гроші у сестри і матері закінчилися швидко, попросила Ліда у брата, адже матері треба було продовжити курс, ніби й поліпшення намітилися.
– Немає в мене грошей, я все в розвиток бізнесу вклав. Ти з глузду з’їхала, продати мамину точку! А жити я на що буду? Мама все одно вже не встане, всі гроші вбухали марно! Відвезти в область – відвезу!
Ліда повернулася і пішла грошей в борг у двоюрідної сестри просити. Викрутилися, обійшлося.
Тільки хвороба вже не піддалася. Через місяць Валентини Іванівни не стало. На півроку пішли брат з сестрою в спадок вступати і стали домовлятися, що мамину квартиру треба продавати, а гроші ділити. Тут брат і дістав пухкий зошит:
– У мене все записано, чого і скільки я на маму витратив. Так що ділитися будемо – треба врахувати. А ти не записувала, ну і даремно!
Богдан записав і скільки бензину він витратив, коли возив матір в лікарню, і чеки на продукти зберіг, коли і скільки він мамі їжі приніс… І витрати на церемонію, і вартість прощальної трапези в тій частині, в якій він витратився…
Ліда без жодного звуку віддала йому все. З решти погасила борг перед двоюрідною сестрою і пам’ятник на маміпоставила…
Гроші у неї ніколи не трималися. Добре хоч, що мама якось сказала:
– Дочко, чую я, що Богдан з подачі невістки тебе обійде при розподілі спадщини. Ти вже йому не говори, але я квартиру на ім’я твоєї дочки купила. Поки вона маленька, я в неї квартирантів пустила, все ж тобі легше буде. Тільки дивись, щоб брат не дізнався. Жадібні вони, а ти проста…
Знала мати свого сина…
Лідія вийшла заміж, живе з донькою і чоловіком у купленій мамою квартирі. З Богданом, рідним братом, не спілкується зовсім, бо той не простив сестрі квартири, що так несподівано з’явилася у Ліди, і він здогадувався, звідкіля.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
