Все почалося, коли мені було 15 років. В цьому юному віці я зустріла свого майбутнього чоловіка. Любов, романтика, проводи в армію і довгоочікуване весілля. Народження дочки – і понеслося сімейне життя.
Сперечалися і мирилися, і ось дізнаємося, що вдруге станемо батьками, і знову щастя. Але на шостому місяці очікування другого малюка – дзвінок у двері. Відкриваю, стоять батьки чоловіка. Його більше нема. Все було, як в тумані, не знаю, як це все пережила, спасибі батькам, які мене з ложки годували, бо треба було їсти.
***
…Зараз мені 42 роки. Два роки тому провела у засвіти маму, людину, яка не давала мені опускати руки у найскладніші часи. Все життя я брала у когось позики, щоб виростити дівтей, працювала, щоб розрахуватися – і так по колу.
І ось коли не стало мами, руки в мене таки опустилися, і знаєте, що я зробила? Я залізла в гру і програла хорошу суму грошей. Тепер знову – кредити, дзвінки. Хоча я працюю, намагаюся крутитися, як можу, але не виходить.
Що мені робити? Розповісти дітям, нехай вони допоможуть?
Автор: Юлія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
