Все почалося з того, що ми з чоловіком вирішили народити другу дитину. А якщо точніше, ми хотіли вирівняти тріщину у відносинах. До цього ми намагалися реанімувати почуття, у відпустку удвох їздили, до психолога ходили, нічого не допомагало.
Тому нам і спало на думку, що малюк на врятує. Ми стали пробувати. Місяць, другий, півроку – не виходить. Пішли по лікарях. Обидва здорові, проблем не повинно бути. Чоловік став мене звинувачувати в тому, що я якісь ліки п’ю. Ситуація ще більше напружилась. Дойшло до того, що ми не хотіли разом лягати в ліжко.
Щоб заповнити мої самотні вечори я ходила на виставки, вечорами відправлялася то на виставку, то в кіно. На одному з таких виходів я і познайомилася з Миколою. Він молодший за мене. Тихий, ввічливий, гарний. Я майже відразу вирішила, що зроблю ЦЕ з ним, тому що мені подобалася його увага і захопленість.
Що ще потрібно жінці, яка давно не відчувала себе коханою? Ми зустрілися кілька разів, нам обом сподобалося, наші побачення стали регулярними. Я вважала, що роблю це заради свого ж здоров’я. До того ж Микола мене розважав розмовами, робив недорогі подарунки, говорив компліменти.
Чоловік, природно, ні про що не здогадувався, тому що ще до появи у мене коханця між нами встановилися сусідські відносини. Десь через рік після появи у мене Миколи, наше з чоловіком взаємне роздратування вляглося, ми почали частіше обговорювати побутові питання, сходили якось в кафе, з’їздили на вихідні за місто. І я подивилася на нього тим поглядом, яким дивилася раніше.
Він чудова людина, нас багато що пов’язує, я відчуваю себе захищеною в його суспільстві. Загалом, вирішила порвати з коханцем, поки не пізно. Але Микола відмови не прийняв, далі почався кошмар. Він почав дзвонити, писати, зустрічати мене з роботи, влаштовувати на вулиці сцени ревнощів. Він навіть погрожував про все розповісти чоловікові, але якось вчасно здогадався, що цим він мене точно не поверне.
Я відчувала постійно тривогу, боялася, що мій обман розкриється. На цьому тлі моя любов до чоловіка досягла тієї сили, яка, напевно, не була і на початку нашого роману. Зараз я розумію, що це було дурістю, але я вирішила, що якщо завагітнію, то Микола, який впевнено будував кар’єру, відразу від мене відвернеться.
З чоловіком у нас відновилося спільне життя. Я кожен місяць чекала, що ось, завагітнію. Але знову нічого. В черговий раз, коли я зрозуміла, що не вийшло, у мене стався зрив, я випила і поїхала до коханця. Він був радий і одночасно здивований. Через два тижні затримка. Замість радості я була шoкована. Від кого дитина, незрозуміло.
Думала навіть позбутися дитини, але після декількох болісних днів прийняла рішення народжувати. Чоловік, ясна річ, вважав, що це його дитина. Микола дотримувався тієї ж думки. А я з упевненістю не могла сказати ні того, ні іншого. Тому вагітність видалася весела: коханець наполягав на розлученні, чоловік натішитись не міг нашою радістю, а я ціною мільйонів нервових клітин намагалася домогтися того, щоб чоловіки не перетнулися в часі і просторі.
Коли Микола в черговий раз наполягав на тому, щоб я сказала правду чоловікові, я симулювала істерику, вимагала викликати швидку медичну допомогу і говорила, що у мене зараз буде біда. Коханець тоді сильно злякався і відстав “заради здоров’я свого малюка”.
Після народження мого хлопчика ситуація не прояснилася. Чоловік і коханець схожі. Тому сказати точно, на кого схожий син, я до сих пір не можу. Група крові у них однакова. Зробити генетичний тест? Для моєї родини це дороге рішення, такі гроші з нізвідки не з’являться (а я все ще в декретній відпустці). Та й не хочеться, щоб чоловік якось дізнався, що дитина не його.
Микола не з’являвся десь півтора року з моменту тієї моєї істерики, а потім захотів подивитися на сина. Підкараулив мене на дитячому майданчику. Як він був радий і захоплений!
Сказати йому, що син не від нього, у мене язик не повернувся, тому що я сама не впевнена. Але коли я повернулася додому, то стала будувати план, як би виїхати з нашого міста. Але не довелося цього робити, так як Микола сам прийняв рішення виїхати з нашого міста. І я, напевно, вперше зітхнула вільно за останні чотири роки з моменту знайомства з Миколою.
Сподіваюся, він ніколи нас не знайде. Так як ми продали квартиру і змінили адресу. Я щаслива, та я поступила нечесно, але зате переосмислила все і зрозуміла, що мені дорого насправді.
Ось така вийшла моя сповідь. Не засуджуйте строго.
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – evahappyma.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
