fbpx
життєві історії
Всі кругом кажуть, що дитина лівша, це нормально. Але я не можу спокійно дивитись на те, як Тимофій сам собі шкодить. Я вважаю, що все це не правильно. Я нашкоджу своїй дитині, якщо нічого не зроблю. Достатньо прикласти трохи зусиль, і моя дитина буде, як і всі нормальні діти – правшею

Я всюди чую, що дитину потрібно прийняти такою, якою вона є. Краще взагалі не втручатися, бо у 21 столітті виховання без стресів – це найголовніше. Краще не намагатися щось змінити, бо це означає відсутність любові. Чесно? Я не вірю таким речам.

Раніше мої батьки брали справу у свої руки одразу, і у мене складається враження, що це було якось більш нормально.

Я щаслива дружина і мама синочка Тимофійчика. Вийшла заміж доволі пізно, в 38 років, але, як бачите, все встигла і ні про що не жалію.

Все було б добре, та нещодавно зрозуміла, що з синочком виникли деякі проблеми. Мій Тимофійчик все робить лівою рукою.

Зараз у нас з чоловіком суперечки, бо я вважаю, що це проти природи. Ну погодьтеся, краще бути правшею, але чоловік просить не втручатися.

Протягом кількох місяців мене це тривожить, і найгірше те, що я не можу розраховувати на підтримку чи хоча б розуміння всіх навколо. Я розповіла про це чоловіку, друзям, проконсультувалася з лікарем, і всі вони кажуть одне й теж: будь ласка, не втручайся в це. Дитина є такою, яка вона є, і повинна залишатися такою. Тож я запитую: чому? Найчастіше чую відповідь: бо їй так краще. Всі мені кажуть, що я зроблю для дитини гірше…

Я вважаю, що все це не правильно. Я нашкоджу своїй дитині, якщо нічого не зроблю. Достатньо прикласти трохи зусиль, і моя дитина буде, як і всі нормальні діти – правшею. Я просто буду перекладати зліва направо, поки Тимофійчик сам не зрозуміє, що саме так це слід робити, а не інакше.

Все у цьому світі відповідає більшості. Праворуких більшість.

Ключі, ножиці, столові прилади, ручки тощо. І мені кажуть, що я маю спокійно спостерігати, як моя власна дитина собі шкодить? Для чого, якщо це можна швидко і безболісно змінити в ранньому дитинстві?

Мама розказувала мені, що я також була спершу лівшею, але нічого, батьки все виправили, і скажу чесно, що мені не просто переставляли ручку в праву руку, а частенько я просто за це отримувала “по руках”. Але нічого. Ось я вже доросла, і навіть сліду немає, він цієї проблеми. І я впевнена, що якби батьки не втрутилися, з мене б усі сміялися.

Я намагаюсь виправити свого сина, але потай від усіх. Я навіть не можу розраховувати на підтримку свого чоловіка, який категорично проти переходу з однієї руки на іншу. Він постійно запитує: яка тобі різниця? Для мене ніяка, але я хочу, щоб Тимофійчику було легше.

Ось і виходить, що у мене проблема з лівшею, а у чоловіка зі мною. Це абсурд.

Я не кажу, що лівша – це хтось гірший. Але він, безумовно, належить до меншості і йому буде важче.

Мабуть багато з вас подумають, що я не сповна розуму, але це справді для мене має велике значення.

Я в глухому куті. Я виправляю свого сина, а мене всі стараються зупинити.

Хочу почути вашу думку. Чи є тут хтось, хто погоджується зі мною? Чи всі тут черстві, як і мій чоловік?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – blog.eva

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook