Всі ми чули, як Валентина Йосипівна роздала кожному розпорядки, тому коли свекруха увійшла в кімнату, я стерпла.
“Ти не будеш мені закривати рота!” З такими словами моя свекруха сьогодні зранку вибігла із кухні і це все через те, що її син вперше заступився за мене.
Зі Степаном ми одружені вже більше п’яти років, виховуємо донечку Анастасійку.
Оскільки я живу у невістках, то життя у мене не мед. Моя свекруха жінка така – власна. Все має бути так, як вона сказала і спробуй ти тільки її не послухай, вона таку “бурю” зчинить, що потім годі оговтатись від неї.
Я зазвичай стараюсь зайвий раз промовчати і так марно доказувати свою правоту, адже мій Степан проти мами ніколи не наважиться піти.
Та жінка настільки привчила його, що вона завжди має бути права, що годі й посперечатись.
Цього разу ми готувались до святкової вечері, роботи було немало і кожен не сидів без діла.
Свекруха дала мені завдання взятися з самого ранечку за прибирання у хаті.
Змінити постільне, а вона сніданок нам зготує сама. Тому я з самого ранечку взялася до роботи. Донечка ще спала у себе в кімнаті, а Степан, доробляв якусь там свою роботу на комп’ютері.
Аж тут в хату ввірвалась свекруха з вересками чому я її не кличу на сніданок.
“Яка вже година? Час снідати! Чи ви може без мене поснідали?”
В мене аж руки затряслися, тай кажу: “Мамо, це ж ви сьогодні готуєте сніданок, ви ж так самі сказали!”
“Я таке не говорила?, – почала сперечатись свекруха. І давай на мене бурчати, що я за мама чим моя дитина і сім’я тепер буде снідати.
На ці верески прибіг і Степан і донечка.
Степан почав говорити, що сам чув, як мама таке говорила. Та свекруха почала стверджувати, що такого не могло і бути.
Що нас є троє а вона одна. І з якого дива вона має на мою сімейку готувати. Та чоловік просив маму заспокоїтись, бо вона не права.
Та ці слова ще більше обурили свекруху, вона почала говорити до Степана, щоб не закривав їй рота, бо як вона собі закриє одного дня, то всі бідні будемо.
Ще до години часу доказувала мені свою правоту свекруха. А я під ці вигуки готувала нам всім сніданок. Після свекруха пішла в свою кімнату, а Степан побіг за нею. Так і живемо.
Для себе я зробила висновки, допоки ми живемо із свекрухою, мій чоловік належить не мені, а своїй мамі, яка дуже сильно вимагає від нього уваги і похвали, а мене вихваляти йому не можна, бо мама може образитись.
Та чи можливо іти на суперечку з такою жінкою? І чим це все може закінчитися?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
