fbpx
життєві історії
Всі на мене в селі косо дивляться: рідного улюбленого сина з хати вигнала, а невістку з новим зятем і онуками прихистила. Невістка в мене – золота, а син… Нехай все в нього добре буде, бажаю йому щастя, але я все правильно зробила

Син привів Настю жити до мене. Я давно овдовіла, заміж більше не вийшла.

Живу не багато, але й не бідую. Трьох синів виростила, вже всі жонаті.

Старші по великим містам роз’їхалися, а молодший, мій улюблений син Богдан, який з’явився у нас з чоловіком, коли мені 38 виповнилося, одразу сказав: мамо, я з тобою житиму, дружину сюди приведу.

Я теж так хотіла. Бо за будинком, садочком, городом доглядати потрібно, підтримувати це все, а в мене вже й здоров’я не те, що раніше.

Працював Богдан в райцентрі після технікуму, там, на роботі, і познайомився з Настунею. Вона теж з села, виросла при бабусі, бо сирота.

Розписалися вони і прийшли жити до нас. Скоро Настя чекала вже первістка.

Вирішили вони з Богданом свіжий ремонт у будинку зробити, добудувати веранду й розширити кухню. На все це, звичайно, треба було гроші, яких в райцентрі не заробиш.

Та покликав якраз Богдана однокласник попрацювати в Литві далекобійником. Офіційне працевлаштування, гарна зарплата. Три місяці працюєш – місяць дома. Подумали-порахували ми всі разом і вирішили, що це хороший варіант на даний час заробити потрібну суму.

Поїхав Богдан, а ми з Настунею чекаємо-хазяйнуємо. Народився в них Тарасик.

І ось приїхав Богдан у місячну відпустку. Не сам. Нічого не писав, не говорив ні мені, ні Насті зарані…

Привїхав і привіз с собою якусь фіфу-кралю. Настя – з немовлям на руках, а він видає: не люблю тебе більше, кохаю ось її, Софію. Ви, мамо, і ти, Настя, змиріться. З сином буду спілкуватися, допомагати. А житиму – з Софією. Настя, як хоче, нехай тут лишається, а можу додому до бабусі її відвезти. Ми собі все одно в райцентрі вже квартиру зняли.

Мені хотілося ту Софію за патли – і за ворота, але щоб це дало? Тон сина дав мені зрозуміти, що зусилля будуть марними.

Я сказала, щоб вони обоє виміталися, а сама пішла втішити-підтримати Настю.

***
Через півроку прийшов Богдан – і в ноги до мене й Насті. Ну, ви зрозуміли: дурний був, люблю лише Настуню й сина, простіть…

Весь місяць подарунками дружину й Тарасика засипав, клявся, що це була помилка і він тепер ніколи й нізащо…

Настя розтанула. Забрала заяву про розлучення з суду.

Все наче налагодилося на два роки. Народився згодом, через три роки після Тарасика, Назарчик.

Ремонт зробили, веранда будується, кухня добудовується…

Назарчику півроку – приїздить Богдан додому з якоюсь полячкою українського походження Беатою… Знімають квартиру в райцентрі. Настя подає на розлучення…

Через рік простила Настя Богдану і Беату, знову зажили душа в душу.

Але я вже в їхнє щастя не вірила.

Настя вийшла на роботу в селі в офіс нашої місцевої агрофірми, а Богдан так і працює в Литві, бо і відношення працедавця і зарплата влаштовують.

А до Насті, поки Богдан по Європах у роз’їздах, почав залицятися хлопець на роботі. З бідної родини, комбайнер.

Але… Приходить невістка додому з роботи – очі світяться-горять, не ходить – літає… Щаслива. Я все це бачу, але мовчу…

Настя сама розповіла. Сказала, що буде переїжджати назад до бабусі, бо у Дениса свого житла немає, в нього ще троє менших братів дома. А вона зрозуміла, що давно не кохає мого сина, що саме Денис, а не Богдан, показав їй, що таке щастя, згоден на її дітей. І вона хоче бути з ним.

Що тут можна було зробити? А нічого. Особливо після того, як вона з Богданом такого натерпілася…

А я уявила собі пустий будинок, Богдана, який приїхав-поїхав і в якого постійно міняються Софії-Беати…

І попросила я невістку залишитися і жити в мене разом з дітьми – я обожнюю онуків – і Денисом.

Ось так…

Всі на мене в селі косо дивляться: рідного улюбленого сина з хати вигнала, а невістку з новим зятем і онуками прихистила.

Але невістка в мене – золота, а син… Нехай все в нього добре буде, бажаю йому щастя, але я все правильно зробила.

Ми щасливі з Настею, Тарасиком і Назарчиком. І Денис виявився чудовим хлопцем, все робить по-господарству, Настю й дітей дуже любить, мене поважає.

Ну а Богдан так і знімає, коли приїздить додому, квартиру в райцентрі, куди возить то софій, то беат…

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook