Всі переважно розповідають про різні країни Європи, де зараз опинилися. А у мене рідня по мамі з Узбекистану, туди ми й вирушили складними дорогами, бо залишатися на Херсонщині для нас не прийнятно, поки туди не повернеться Україна.
Отже, як воно, у Центральній Азії. Прибули ми в березні, а зараз – листопад-2022-го.
За прожиті тут місяці був час вивчити місцеві порядки і пройти всі необхідні процедури, до речі, досить комфортно.
Вартість оренди квартири в Ташкенті у середньму зараз 400-700 доларів на місяць і це не центр. На околицях трапляються періодичні відключення електрики.
Ми ж живемо за 80 км від Ташкента, Чарвак. Велика курортна зона з безліччю готелів та дач. Дача – це, як правило, вілла з басейном, літнім чи зимовим. Величезний будинок родичів у нашому розпорядженні, і для великої родини, а нас 6 чоловік, це прекрасний варіант. Проблема тут дещо зі зв’язком і з водопостачанням.
Якщо ви приїхали до Узбекистану один раз і просто в подорож, на тиждень, можна просто купити сімку місцевого оператора.
Якщо ви тут більше ніж на місяць, ви повинні зареєструвати телефон, точніше, imei. Інакше через місяць він буде заблокований – перетвориться на гарбуз.
Процедуру реєстрації можна провести в поштамті (не будь-якому, краще у Головпоштамті), заповнивши анкету та сплативши 60000 сум.
В Узбекистані є програми, де можна прописати карти кількох різних банків, і керувати всіма рахунками з одного додатка. Це не гаманець, це саме додаток – перевести гроші, сплатить телефон, і так далі. Це зручно.
Ще одна кумедна річ: у магазинах не прийнято вводити Пінкод самим, тут віддають карту і називають Пінкод. Вголос. Гучно. А продавці з навколишніх магазинів і офіціанти запам’ятовують код і потім не запитують. Кажуть, строгість закону дозволяє подібні вільності.
Приїхати на своєму автомобілі до Узбекистану можна, але не більше ніж на 90 днів. Далі починаються величезні цифри розмитнення. Дешевше та простіше купити місцевий автомобіль. Або орендувати, це не дуже дорого. До речі, тут багато електромобілів! Виглядають круто. В Узбекистані дуже дороге паливо.
Найняти вас на роботу зможуть тільки якщо є ліцензія – здається так це називається, можу помилятися – для найму іноземців. Це недешево.
Зі спілкуванням проблем нема, є і українці, а майже всі навколо – російськомовні. Саме компаній росіян ми уникаємо.
Покупки в Узбекистані найкраще робити у два варіанти – ринки та телеграм. І цим все сказано.
Загалом це цілком комфортна країна. У нас є знайомі, які переїхали сюди і раніше, і так. Як оце ми – від війни. Жити тут цілком можна.
Ось тільки ніде не роблять смачний, міцний чорний чай. І дуже хочеться додому.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
