Всі пророкували Максиму й Ірині швидке весілля, але Ірина несподівано вийшла заміж. Її обранцем став племінник матері її подруги, багатий початківець-дипломат, і щоб поїхати на службу за кордон, йому потрібно було скоріше одружутися. А Макс став відомим ловеласом, і доля звела нас…
У столиці, мабуть, дипломат гідної нареченої він собі не знайшов, а Ірина йому сподобалася, тому що була дівчиною скромною, красивою і освіченою. На той час вона закінчила факультет іноземних мов. Тепер Ірина живе з дипломатом в одній з країн Євросоюзу, а Максим так і не одружився, хоча пройшло близько десяти років.
Максиму трохи за тридцять, але з роками він не втратив нічого з того, що мав в юності, а скоріше придбав. Як чоловік в самому розквіті років, він став ще привабливішим. Дружба зі спортом і правильний спосіб життя дали свої плоди – виглядав Макс просто чудово: ні краплі жиру, жодної зморшки на чистому високому лобі, жодної сивої волосини на скронях. Хода по-хлоп’ячому легка, тіло гнучке і струнке. На Максима багато жінок і молоді дівчата дивляться з неприхованим захопленням.
Розуміючи свою значимість в очах жінок, чоловік користувався своєю красою і чарівністю. Жінок він міняв як рукавички. І півроку не проходило, як красеня помічали з новою коханою. Макс жив сам у власній квартирі, мав дорогу машину і ні в чому не потребував. Його дядько був відомий в місті бізнесмен, Максим вважався його нащадком.
Звичайно, бували випадки, коли покинуті жінки мстилися Максимові, але це були дрібниці. Молодий ловелас іноді знаходив на своєму авто подряпини, навмисно зроблені чимось гострим, або написи незмивною фарбою на лобовому склі. Але вже через дві години від цих дрібних капостей не залишалося й сліду. Гроші вирішували будь-які проблеми. Ображені жінки намагалися подавати в суд на Макса, приписуючи йому батьківство народжених поза шлюбом дітей. Але це були чи завідомо неправдиві позови, або все так же гроші вирішували проблеми – результати експертиз на батьківство виявлялися негативними.
Макс, як то кажуть, виходив з води сухим.
Я познайомилася з Максимом по роботі. Мене, як молодого спеціаліста, порекомендував його дядькові друг батька. Перший час Макс просто мене не помічав. Але колись це повинно було трапитися.
На роботі всі говорили, що племінник шефа не пропускає жодної спідниці. Особливо цікавиться новими співробітницями. Значить, черга до мене ще просто не дійшла. І ось цей день настав. Відзначали день народження Клари Петрівни, начальника нашого відділу. Привітати Клару від імені керівництва прийшов Максим. Він сказав потрібні слова, вручив винуватиці торжества букет білих троянд і наказ про матеріальну винагороду за сумлінну працю та у зв’язку з 45-річчям.
Потім був невеликий фуршет. Як не дивно, але Максим не пішов. Він залишився на чашку шампанського. І ось тоді я переконалася, який він привабливий чоловік. Весь жіночий колектив, не відриваючись, слухав його веселі анекдоти і історії. Всі були зачаровані Максом – його дотепністю і красномовством. Зовнішній вигляд теж вражав. Одягнений він був дорого, але не помітно і зі смаком. За столом я всього лише два рази зловила на собі його погляд. І, мабуть, цих поглядів було досить, щоб я стала черговою жертвою племінника шефа.
Після застілля він запропонував підвести мене до будинку.
Але додому ми не поїхали. Ми опинилися в ресторані. Цей ресторан також належав родині нашого шефа.
Макса зустріли чемно, як завсідника і родича господаря. Ми пробули в ресторані години три. Він розповідав про себе, говорив, що втомився від холостяцького життя і шукає «тиху гавань».
Потім Максим цікавився моїм життям, запитав, чи є у мене хлопець. Отримавши негативну відповідь, раптом запропонував зустрічатися. Він не квапив з відповіддю, але сказав, що я підходжу йому для створення справжніх відносин, і він сподівається, що ця зустріч не буде останньою. Він дав час подумати. І я не знаю, що робити.
Звичайно ж, я не вірю йому, і майже напевно буду черговою покинутою, невдалою заміною його першого кохання Ірини. І я не знаю, як переживу розставання, якщо закохаюся в нього. Але, з іншого боку, це унікальний шанс хоча б деякий час побути з таким чудовим чоловіком. Як бути?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну