fbpx

Всі просто стояли і дивилися, як у крижаній воді тоне пес. Я знала, якби мій чоловік був тут, то б придумав щось, щоб врятувати це миле створіння. Я навіть оглянутися не встигла, як якийсь чоловік вже заходив у воду, пробиваючи перед собою драбиною дорогу до собаки, який наче людським голосом гукав про допомогу. І тут до мене дійшло – це мій чоловік! Це було поблизу базарчику, тому всі продавці кинулись, хто за шкарпетками, хто за штанами. Від кінцевого результати плакали всі!

Всі просто стояли і дивилися, як у крижаній воді тоне пес. Я знала, якби мій чоловік був тут, то б придумав щось, щоб врятувати це миле створіння. Я навіть оглянутися не встигла, як якийсь чоловік вже заходив у воду, пробиваючи перед собою драбиною дорогу до собаки, який наче людським голосом гукав про допомогу. І тут до мене дійшло – це мій чоловік! Це було поблизу базарчику, тому всі продавці кинулись, хто за шкарпетками, хто за штанами. Від кінцевого результати плакали всі!

Наш день розпочався сьогодні з того, що мій синочок, а він у нас дитина з особливими потребами, мав брати участь у виступі до дня святого Миколая.

Підготовку до свята ми розпочали ще звечора, зранку всі метушилися швидко збиралися, адже нам хвилин з двадцять, ще потрібно було їхати.

Свято було заплановане на десяту годину ранку. Тому поспіхом ми з чоловіком і сином заскочили в автівку і вирушили на зустріч казці, яку для нас створили працівники центру.

Свято минуло просто казково, як завжди, на висоті. Були і оплески і сльози щастя за наших діточок. І теплі обійми з вихователями, які дарують нашим дітям щодня тепло і любов.

А найважливіше, ми вдячні їм за терпіння і розуміння до наших дітей.

Додому ми повертались з чудовим настроєм, гарними враженнями після вистави.

Та ще по дорозі в центрі міста ми зупинились, щоб віддати наш новорічний костюм, який ми брали на прокат.

Чоловік з сином залишився в автівці, а я швиденько побігла на наш речовий ринок, віддавати костюм.

Наш ринок знаходиться поряд з річкою, вже коли я приблизилась до нього, то почула сильний плач собаки, та так наче вона людським голосом просила про допомогу.

Поруч стояло багато людей, спостерігаючи як собака тоне, серед них було з десяток дорослих чоловіків і ніхто нічого не робив, щоб допомогти.

Я була впевнена, що мій чоловік прийме якісь міри і ми врятуємо цього бідолаху.

Ось-ось, його вже покидали сили, лай ставав все тихішим.

І ви знаєте, я навіть не встигла зрозуміти, як це сталось, як мій чоловік вже пробивав лід-дорогу дерев’яною драбиною, щоб добратись до чорновухого і переляканого красеня.

Так всі плескали, собака врятована. Мій син ці емоції буде пам’ятати дуже довго, його тато рятівник. Сьогодні він врятував життя.

Жіночки на ринку почали метушитися, одна принесла шкарпетки, інша штани, а там і нижня білизна. Одним словом всі дружньо взялись відігравати мого чоловіка і звісно ж, собаку!

Додому ми повертались на неймовірних емоціях.

Все це я описала для цього, щоб люди не були байдужі, як до інших людей, так і до тваринок. Лише любов врятує цей світ!

Бережіть себе, своїх рідних, чотирилапих і Україну. Без них, ми ніхто!

PS: Дома, мелькаючи хвостиками, нас зустріли наші улюбленці Байрик і Міккі. Вони ніби своїм ставленням дякували за порятунок їхнього “друга”.

Ось така моя сьогоднішня історія…

А ви б змогли зайти у воду покриту льодом заради порятунку чотирилапого? Як відноситесь до таких людей? Вони ГЕРОЇ?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page