І тепер Леся хоч, щоб я все забула, і стала допомагати.
Всі ці чотири роки, поки я не спілкувалася з дочкою, вона обливала мене брудом на своїй сторінці в інстаграмі. Живу я в маленькому містечку, де всі про всіх все знають. Ходжу весь час з опущеною головою, але і в цьому випадку впізнають. – О, ти знаєш хто це? Наша вчителька! У неї дочка є. Леся на сторінці про маму таке пише, що вуха в’януть. І як тільки вона має право мамою зватися. Соромно!
– З дочкою останні роки чотири ми не спілкувалися зовсім! – розповідає п’ятдесятилітня Галина Карпівна. – Не те, щоб просто не зустрічалися – ні! Вона мене демонстративно ігнорувала. Тому що я – погана мати! Як це зараз говорять, модне слово є… токсична, ось!
– Це вона так сказала?
– Не тільки сказала, на жаль. Ще й написала! Ось уже кілька років дочка веде блоги в соцмережах, в яких тільки й робить, що скаржиться на дитинство. Якщо почитати, там волосся дибки, просто трилер!
– А що вона там такого пише?
– Ой, та всілякі дурниці! Вилаяла її в третьому класі при подружці, в кут поставила за трійку, змушувала картоплю чистити до мого приходу з роботи і підлогу мити. Як вона тільки вижила, бідолаха, з такою-то матір’ю – люди їй в коментарях так і пишуть. Найгірше, що це все читає все наше місто! Мені вже здається, що люди на вулиці пальцями показують мені в спину, і все це – з ласки Лесі. А тепер вона телефонує і просить допомоги від “поганої” матері, правда ж? Я повинна взяти до себе її трьох дітей!
Галина Карпівна все життя прожила в маленькому містечку, працюючи в місцевій школі вчителькою. Так що зовсім не буде перебільшенням сказати, що її знають всі земляки. Само собою зрозуміло, що одкровення її дочки, Лесі, не залишилися в секреті. У маленьких містечках люди рідко можуть відмовити собі в задоволенні дізнатися “цікаві” новини про сусідів.
“Пам’ятаєш нашу хімічку, Галину? – шепотілися кумасі. – У неї ще дочка в нашій школі вчилася, на кілька років старша за нас, Леся, здається… В Києві тепер! Знайшла недавно її блог, так там таке! В мене щелепа відпала. Кину тобі посилання, ти почитай обов’язково!”
Галина Карпівна дійсно не ангел: людина специфічна, до того ж перфекціоністка і “педагог з багаторічним стажем”, що теж накладає відбиток. Дочку вона виховувала в строгості. Змушувала відмінно вчитися, підтримувати порядок, виконувати свої обов’язки. Десь, може, і перегинала палицю, за її словами, але тільки тому, що хотіла як краще.
Галина Карпівна впевнена, що дитинство у Лесі було щасливе, і ображатися дочці нема на що. А вже тим більше скаржитися на матір в мережі, компрометуючи її на весь світ своїми записами.
– Я кілька разів за ці роки дочці телефонувала, і просила, і вимагала припинити цю писанину! – розповідає Галина Карпівна. – У результаті з’являлися тільки нові пости – про те, як її мати замість вибачень за зіпсоване дитинство влаштувала істерику. Мені Леся сказала, що не зобов’язана рахуватися з моїми почуттями, мовляв, треба раніше було думати. І заблокувала мене всюди. А тут раптом пару тижнів назад дзвінок по телефону! Від дочки. Мама, каже, давай забудемо все погане і почнемо з чистого аркуша. Як нічого, мовляв, не було! Можна, ми приїдемо в гості з дітьми? Або ти приїжджай.
Галина Карпівна зібралася і приїхала – перед початком навчального року у неї було кілька вільних днів. І дізналася, що в останній рік життя дочки змінилася, перевернувшись буквально з ніг на голову.
Леся розлучилася з чоловіком, який раптово “зустрів іншу жінку”, і залишилася з трьома дітьми на руках. Старшому вісім, молодшим три і майже п’ять. Колишній чоловік, підприємець, тут же намалював собі мінімальну зарплату, з якої тепер платить мінімальні ж аліменти.
Після продажу іпотечної квартири і розподілу грошей у Лесі на руках залишилася смішна сума, купити на яку хоч якесь житло абсолютно нереально. Зараз вона живе з дітьми в орендованому житлі і тупо проїдає гроші.
А найгірше – недавно з’ясувалося, що Леся хвора. Найближчим часом їй потрібне лікування, і дітей треба кудись прилаштувати. На пів року мінімум, а там хто знає. Тато в нову сім’ю брати старих дітей не хоче, і це не обговорюється, бабуся з того боку тим більше не планує брати в житті онуків участь, і звернутися зараз, крім як до матері, Лесі більше немає до кого.
– І ось тепер “погана” мати повинна все залишити і кинутися на допомогу! – розводить руками Галина Карпівна. – Чи зможу я працювати з такими малюками? Швидше за все, ні, доведеться йти зі школи. На що ми будемо жити? На мою пенсію вчотирьох?
– Я взагалі не розумію, навіщо ти погодилася! – лає Галину Карпівну подруга. – Після всього того, що було між вами з дочкою, ти взагалі їй нічим не зобов’язана! Поки все добре було, доня про тебе гидоти писала на весь світ, а як смажений півень клюнув – мама, давай все почнемо з чистого аркуша, як ні в чому не бувало. А то, що мама тепер по місту ходить, опустивши очі від сорому, бо народ за спиною у мами шепочеться, так це як би і нічого… І взагалі, це просто тобі не під силу – ні фінансово, ні фізично. Троє дітей! Жарт, чи що… Відмовся! Нехай призначає на час лікування в інтернат, або як це робиться по закону…
Як вважаєте, мати зобов’язана допомогти дочці в ситуації, що склалася?
Що думаєте з цього приводу.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
