fbpx
життєві історії
Всі тут розповідають свої чи чужі історії зраджених жінок, говорять про те, які нехороші чоловіки. А я не вірю в жіночу вірність також. Не вірю, що 20-30 років можна любити одного чоловіка, відчувати до нього такий самий потяг, таку саму закоханість, що і колись, і ні разу не скочити у гречку. Говорю про це з власного досвіду. Я заміжня майже двадцять років, в мене хороший чоловік, але я зустрічаюся і з іншими

Ну, жбурніть в мене камінь. якщо ви чесні й безгрішні в цьому плані. Я звертаюся до тих жінок, які заміжні по 15-20 років. Ну от зізнайтеся самі собі: хіба ви відчуваєте до своїх половинок те ж саме, що і в перші роки життя? Такий самий потяг, таку саму закоханість?

Всі тут розповідають свої чи чужі історії зраджених жінок, говорять про те, які нехороші чоловіки. А я не вірю в жіночу вірність також. Не вірю, що 20-30 років можна любити одного чоловіка, відчувати до нього ті самі почуття, що і колись, і ні разу не скочити у гречку. Говорю про це з власного досвіду.

Я заміжня майже двадцять років, в мене хороший чоловік, двоє вже майже дорослих дітей. Але я зустрічаюся і з іншими.

Вперше це сталося через 10 років шлюбу. Настала якась криза, втома. Вічні фінансові проблеми, підлітковий вік у дітей… Чоловік весь в роботі, з друзями, на мене давно не звертає увагу. Я перестала відчувати себе жінкою.

І тут – знайомство з Михайлом, на 7 років молодшим за мене!

У мене крила виросли, очі заблищали. Навіть чоловік знову помітив мене, наче заново закохався! Я зустрічалася з Михайлом три роки, а паралельно все налагодилося з чоловіком. Доробили ремонт, посадили сад, купили дачу…

Потім з Михайлом ми розійшлися, бо стосунки вичерпали себе, ми обоє не збиралися руйнувати свої родини, а почуття одне до одного втратили силу.

Кілька років нікого, крім чоловіка в мне не було, та я й не шукала. Ми обоє розвивалися професіонально, їздили подорожувати, допомагали дітям-студентам (вони в нас погодки).

І ось два роки тому я знову зустріла дуже хорошу й цікаву людину. Він одружений, але йому не вистачає у шлюбі, як і мені, якихось барв. І ми даруємо їх одне одному. Дуже не часто, але така підпитка неймовірно окриляє.

От і все, що я хотіла сказати. Я не збираюся розлучатися з чоловіком, ми любимо одне одного і будемо разом старіти, няньчити онуків.

Це життя і воно таке. Не знаю, може, і є ідеальні пари, де обоє без гріхів, але то, скоріше, винятки, яких майже не зустрінеш в реальному житті. Принаймні, мій особистий досвід і спостереження за іншими родинами говорять саме про це.

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook