Всім зараз скрутно, а у мого Данила зявилися якісь підробітки, додаткові проекти. Почав заробляти суттєво більше, машину мені нарешті купив, про яку я роками мріяла.
Того дня, два тижні тому, він зібрався о 9-й вечора, сказав – проект. Я вирішила поїхати за ним: на душі було неспокійно, в мені вже оселилися сумніви і підозри. Але все виявилося ще сумніше.
Так я їх і побачила біля маленького хостелу у нашому місті. Наступного дня я вже дізналася деталі: у мого чоловіка є інша, це триває вже 10 років, як вони разом вони, а зі мною Данило всього 4 роки. Він з нею на роботі познайомився, та й закрутилося.
Вона дуже забезпечена жінка: замовляла йому проекти заміського будинку, потім двохрівневої квартири у центрі Вінниці. Отже мій чоловік, виходить, прилаштувався до її грошей. Але дітей у них із нею немає. А у нас спільне маля народилося два роки тому.
Ми поговорили з Данилом. Він сказав мені, що все це тимчасово, що йому вона потрібна, як золота рибка через роботу. Що вона потрібна нашій родині… Вона про мене та дитину не знає, він постарався добре все приховати.
Я поклала ключі від своєї новенької машини перед данилом на стіл. Я кохаю чоловіка, але прийняти таке навіть заради грошей не можу.
Вирішую тепер, що робити, оскільки він поставив умову, що якщо я піду, то забере у мене малюка – вона йому фінансово допоможе це зробити. якщо він до неї звернеться. Знаю, це в нього вийде, він у цих справах досвідчений, а якщо не відбере, то сказав:
– Забудь, що я батько, я не продовжуватиму допомагати тобі через малюка. Або терпи тимчасово і зі мною рости дитину або піду назавжди.
Сказав, що все зробить, що вона скаже, якщо вона дізнається про мене, – він же залежить від неї у роботі.
Мої батьки нічого не знають про це поки що. У мене мама похилого віку, не хочу її засмучувати, вона скаже, що треба покинути його. Але я його люблю і шкода сина, що я йому скажу, коли він запитає про батька.
Я, побачивши Данила, постійно уявляю тепер їх разом, і мені дуже недобре від цього. Але стримую себе від рішучих кроків. Чи варто так жити, піти чи все ж таки потрібно терпіти і поборотися за сім’ю?
Знаєте, я зараз навіть шкодую, що ті ключі йому віддала – мені машина аж ніяк зайвою не була, але ж хіба я маю моральне право нею користуватисч, знаючи походження грошей, за які вона придбана? І взагалі, як жити далі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
