fbpx
життєві історії
Вся рідня і знайомі говорять, що я черства, бездушна мати. Не пускаю в квартиру рідного сина з невісткою, ображаю єдину дитину! Можливо, десь вони і праві, але ця квартира мені дуже не просто дісталася. Син заявляє: «Не вся квартира твоя». Мене зараз багато хто звинувачує в бездушності, що я проміняла мужика на сина. Але хіба я не маю права пожити для себе? Чому всі вважають, що діти мають бути на першому місці?

Вся рідня і знайомі говорять, що я черства, бездушна мати. Не пускаю в квартиру рідного сина з невісткою, ображаю єдину дитину! Можливо, десь вони і праві, але ця квартира мені дуже не просто дісталася. Син заявляє: «Не вся квартира твоя». Мене зараз багато хто звинувачує в бездушності, що я проміняла мужика на сина. Але хіба я не маю права пожити для себе? Чому всі вважають, що діти мають бути на першому місці?

Син одружився і проситися жити у мене, та ще й з претензією: «Не вся квартира твоя». Але я категорично проти!

Мене зараз багато хто звинувачує в бездушності, а конкретно – в тому, що я проміняла мужика на сина.

Зауважте – на дорослого сина, який вирішив створити свою сім’ю і створив її, а тепер намагається притягти свою дружину до нас додому, яка, до речі, мені абсолютно не подобатися. Більшість наших знайомих встали на сторону сина, але якось до них не доходить, що буде, якщо ми будемо жити всі разом.

Я сама росла в неблагополучній сім’ї. Моя старша сестра втекла з дому в 16 років зі своїм хлопцем, і мамі з татом було наплювати на це.

Я сама намагалася частіше бувати у свого дідуся, тільки там мені було спокійно. Лише маленького брата було шкода, який залишався з п’яними батьками, а я, маленька, нічого вдіяти не могла. Але тепер батьків немає, і ми з сестрою вирішили, що вся батьківська квартира дістанеться нашому братові – йому найскладніше було в дитинстві. А сама сестра «виростила» з того свого хлопця справжнього бізнесмена, живуть вони дуже навіть благополучно.

Через такий бардак в моєму житті я рано, без заміжжя, в 17 років народила сина. Мій дідусь навіть плакав – не догледів, мовляв. А як він міг встежити, якщо я то з ним, то з батьками жила?

Батько дитини благополучно зник з нашого життя, і сина стала я ростити сама, точніше – майже сама. Щоб не заважати дідові в його 1-кімнатній квартирі, я хотіла зняти собі житло, але дід наполіг: живи зі мною.

Завдяки йому я вивчилася заочно, причому одночасно працювала, зате дідусь няньчився в онуком, а потім водив його і в садок, і в школу. Саме дід наполягав на тому, щоб я відкладала і відкладала гроші, причому в валюті – щоб було надійніше і менше спокуси їх витратити.

Діда не стало, коли синові було 11 років. Ще три роки ми прожили в його квартирі, поки не настала можливість розміну: нашу однушку ми поміняли на простору двушку!

Яке це було свято! Залишалися навіть гроші на косметичний ремонт, а меблі я купувала з часом. Перед тим, як син пішов в армію, я нарешті вийшла заміж: чудовий чоловік, але молодий – на шість років за мене менший. Подруги мені навіть заздрили, хоч цей факт у віці мене швидше бентежив, ніж радував. З сином у чоловіка відносини були рівні: не лаялися, але і не друзі «не розлий вода».

Син пішов в армію, потім повернувся, і ось закрутила його якась вертихвістка: прийшла до нас знайомитися ну в дуже короткій спідниці – вибачте, нижню білизну було видно. Та й вела себе розв’язано. Хіба так знайомляться зі свекрухами?

Молоді подали заяву. Відгуляли весілля в кафе, скинулися з батьками невістки. До речі, після весілля ми і не бачилися зі сватами – ми їм не цікаві, а вони нам.

Де жити молодим? У батьків невістки своїх малих ще двоє, а до нас я їх категорично не хочу! Але для початку ми дали їм «вудку, а не рибку»: зняли квартиру на два місяці за власні гроші, а далі, «діти», самі думайте, як вам жити, якщо вже сім’ю створили. Син працює, невістка, нібито, вчиться на якихось курсах, вони раптом зрозуміли – на гульки їм грошей тепер не вистачає. Син проситися до нас додому жити почав, ще й з претензією: «Це не вся твоя квартира, тут і діда є частина, а значить – і моя теж». Тим більше, у нього прописка. Але у невістки-то її немає!

Але я проти, стою горою! Я розповідала багато разів синові, як мені дісталася ця двушка, і як я сама – майже сама, створювала весь цей затишок! Я господиня цього будинку і не потерплю іншої господині, тим більше невістку тільки умовно можна назвати господинею – наймана квартира в бардаку, син в м’ятому одязі ходить.

І що дуже важливо – все ж у мене молодий чоловік, а дівчинка любить одягати все коротеньке і відкрите, мене це буде дратувати! Навіть не дивлячись на те, що чоловіка ловеласом не назвеш, але все одно! Ось і пішла війна по окрузі – я для всіх погана, а син хороший. Але я ж його не жену – нехай живе! А невістка мені вдома зовсім не потрібна – тоді точно скандали будуть. Так що – дати притулок їм для того, щоб посваритися в пух і прах?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook