fbpx
життєві історії
Оля не скаржиться, вважає, що вони живуть добре. Ну, подумаєш — без відпусток і ресторанів, це не біда. Ось за кілька років розплатяться за квартиру, тоді все буде. А зараз треба всім потерпіти

– А я відмовилася від спадщини. На користь сестри, — сказала моя знайома, Оля.

Оля живе в Івано-Франківську, має сім’ю: чоловік, дитина, іпотеку, яка буде з ними ще років десять. Подружжя обоє працює з ранку до вечора, щоб швидше розплатитися. Із сином-другокласником їм просто колосально допомагає свекруха. Відвести, привести, нагодувати обідом-вечерею, позайматись — це все на ній.

З понеділка по п’ятницю у навчальний час свекруха живе у них, бо щодня через все місто не наїздишся; у канікули бере онука на дачу. Свекрусі, звісно, ​​пам’ятник треба поставити: такої бабусі, як вона, нині не знайдеш.

Не тільки з дитиною від і до, а й їжу готує, і будинок більш-менш підтримує. Оля приїжджає з роботи пізно, сил уже ні на що не лишається. Чоловік теж оре щосили на двох роботах.

Втім, вона не скаржиться, вважає, що вони живуть добре. Ну, подумаєш — без відпусток і ресторанів, це не біда. Ось за кілька років розплатяться за квартиру, тоді все буде. А зараз треба всім потерпіти.

Кілька місяців тому у Олі раптово не стало мати. Просто лягла спати і не прокинулася — серце. У маминій квартирі мешкає зараз сестра Олі з двома дітьми, вдова. Переїхала до матері після того, як не стало чоловіка кілька років тому.

Оля сестру дуже шкодує: у житті тому категорично не щастить. Грошей завжди не вистачає, на роботі то недоплатять, то скоротять. У сина перехідний вік, вчиться погано. Дочка на початку, раніше за нею бабуся доглядала, а от що буде тепер… Ще й здоров’я не дуже.

— Не на вулицю ж їх виганяти! – відмахується Оля. — Куди вона з двома? До кімнати в комуналці? Сама ніколи собі квартиру не купить… А ми не без даху над головою. І у мене ситуація куди краща У мене і чоловік хороший, і свекруха допомагає, і дитина одна. Не буду нічого ділити! Їм потрібніше.

– Ну ти даєш! — сварила Олю подруга. — Їй потрібніше, а тобі? Ти ореш на знос, дитину тижнями не бачиш, ходиш в одних джинсах взимку та влітку, підробітки вистачаєш, поки сестриця твоя вдома сидить, шкодує себе? Чому ти не хочеш пошкодувати себе та своїх близьких? Діли спадщину за законом!

– Мені простіше! – відмахується вона. — У мене чоловік є, дитина всього одна, свекруха допомагає… Я молодша і здоровіша за сестру, вона з дитинства у нас слабка і хвороблива… А найголовніше — не хочу псувати стосунки з сестрою! Адже ми з нею єдині близькі люди залишилися. Більше у нас нікого…

А я ось думаю: відмова від спадщини на користь тих, кому «потрібніша» — це правильно? Оля – молодець?

Чи справді треба було ділити спадщину за законом, без сантиментів, думати про себе та свою дитину насамперед? Були б це надлишки, непомітні у сімейному бюджеті — ну, тоді можна було б допомогти нещасній сестрі. Не на шкоду собі.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page