Ввечері наступного дня на моєму екрані “красувався” надпис “теща”. Я знав, що буду зараз вислуховувати за вчорашній вчинок, але був до нього готовий. – Якщо ти думаєш, що вказавши Любі на двері, ти образив лише її, то ти помиляєшся. Ти поставив в незручне становище всю нашу велику родину. Щоб ноги твоєї в нашому домі не було. – Я танцював від радості!
Сестру дружини скоротили з роботи, тому більше платити за орендоване житло вона не могла. Моя дружина почала мене просити, щоб родичка якийсь час пожила у нас.
– Коханий, але ж це ненадовго. Щонайбільше пару місяців. Адже я не можу залишити сестру в такій ситуації!
На першому тижні.
Таке відчуття, що я в раю! Снідаю млинцями, обідаю борщем, котлетками та компотом, а вечеряю пиріжками з соусом чи тушкованою картоплею. Я дуже здивований був, як Люба все це встигала.
На другому тижні.
Ось і закінчився випробувальний час. Сестра прокинулася вранці вся кудлата і запитує:
– А чого ми сьогодні будемо їсти?
На третьому тижні.
Прийшла під ранок і вирушила на пошуки роботи. Одягла новий костюм моєї дружини. Той, що вона так довго хотіла.
– Коханий, це ж моя мрія! Якщо ти його не подаруєш, я цього не переживу!
Прийшла знову під ранок і одразу лягла спати. Після нашого повернення з роботи Люба лише прокинулася. Почала просити, щоб я побіг їй за мінералкою. Ясна річ, що я не хлопчик на побігеньках!
На четвертому тижні.
Повернулася з нової співбесіди і одразу почала нас радувати:
– Я влаштувалась на роботу!
Я аж затанцював від радості.
– Але для того, щоб я мала хорошу зарплату, мені потрібна автівка. Адже якщо я візьму автівку компанії, це буде мені дорого коштувати. У вас же є дві автівки. А я працюватиму день через три. Так що якщо хтось із вас періодично позичатиме мені автомобіль, і станете розвозити один одного по роботах, то нічого поганого не станеться.
Моя дружина не стала нікому нічого давати, як і я. Тому Люба знову почала шукати роботу. Але ентузіазму у неї значно зменшилося. Тепер вона робила це повільніше.
На п’ятий тиждень.
З цілого тижня, поки вона була у нас, ночувати їй довелося вдома рази три. Грошей ні на що немає, зате в нових туфлях. Моя дружина аж запалилася такими ж!
– Вони – сама досконалість!
Я купив їй такі самі. Тож у нас тепер стоять дві пари однакових туфель. Що вдієш, жінки! З ранку дружина напнула не свої, тому поверталася і переобувалась.
На шостому тижні.
Люба взагалі перестала шукати роботу. Сидить та дивиться серіали. Коли я став робити їй зауваження, щоб вона мила за собою посуд, то вона обурювалася:
– Я тобі що? Домробітниця?
Стала нервувати і дружину:
– Як ти можеш жити із цим чоловіком? Я таких у житті не зустрічала! Він же тобі навіть посудомийку не купив! Я б краще сама жила, ніж із таким.
На сьомому тижні.
Як тільки я виїхав з роботи, то зателефонувала наша “дорога” Люба:
– Дорогою додому заїдь, будь ласка, в магазин і купи мені “з крильцями”.
– Краще сестру набери, їй зручніше це зробити.
– Ну, тобі складно, чи що? Сестра втомилася.
Відмовився.
– Іди сама купляй.
– Ех ти…
Після повернення додому зустрів Любу всю в сльозах, а дружина на мене боком дивиться.
– Невже важко було заскочити в аптеку чи супермаркет? Навіщо ти назвав сестру нахлібницею? Невже ти не бачиш, яка у неї тяжка ситуація? Їй і так погано, а ти надумав її шматком хліба ще дорікати!
На восьмому тижні.
– Дорогий, можеш дати грошей, а то мені заправитися нема за що.
Я здивувався.
– Кохана, ти ж недавно отримала зарплату.
– Я позичила сестрі на новенький костюм, тому що їй потрібно в банк йти на співбесіду.
– Дорога, навіщо купувати костюм заздалегідь? От коли влаштується працювати, тоді й можна буде на костюми витрачатися.
– А в чому їй йти на співбесіду? У колготах?
– Це її проблеми. Нехай сама вирішує.
Потім вона стала у всіх гріхах робити винним мене.
– Дорога, ти знову не помилилася. І я прямо зараз збираюся довести тобі, що я справді такий, як каже твоя сестра.
Я пройшов до зали, відкриваю шафи і дістаю звідти всі шматки Люби.
Та почала лити сльози:
– Що ж ти робиш?
Я відповідаю:
– Мила наша родичка, від цього дня двері нашого безкоштовного хостелу для тебе наглухо зачинені, тож повертайся ти до своєї матері.
Люба зібрала всі свої шмотки і вирушила додому.
Так хотілося надати їй прискорення, але стримався. А дружина хотіла щось бурчати, але я відразу її зупинив.
– Тільки скажи щось і їздитимеш на роботу на громадському транспорті.
На дев’ятому тижні.
Дзвонить теща і повідомляє мені з трепетом у голосі, що я сильно образив не лише Любу, а й всю їх родину. Вона тепер вважає, що вона більше не має зятя. І щоб не переступав поріг її будинку. Я аж затанцював від радості.
Минуло трохи часу і моя дружина почала приходити у свій нормальний стан.
Після цього я вирішив, що це був останній раз, коли я допомагав бездомним або тим, хто втратив роботу. Головне – це спокій мій та моєї родини. А також сімейне щастя.
Що скажете, правильно я вчинив?
Фото ілюстративне