Я вимушено до дочки з зятем переїхала. Руслан мені ніколи не подобався, але те, як вони живуть, заставило мене задуматися.
Ми з чоловіком жили душа в душу. Пишу, жили, бо вже три роки, як мого Ярослава немає на цьому світі. У мене його забрала корона.
Іринка в нас єдина дочка, тому все життя ми з чоловіком для неї старалися. Вивчили її, і на квартиру складали, щоб мала свій куточок.
Але в 22 роки Іринка привела на знайомство до нас свого Руслана. Ні мені, ні чоловіку він не подобався, але йти проти волі дочки ми не могли. Її оченята світилися, наче вона діамант нам привела.
Відгуляли весілля, а після ми зі сватами і діти деякі збереження мали, та й купили двокімнатну квартиру.
Ми сильно з чоловіком до них не пхалися. Іринка наша працювала, зять також старався гроші в дім принести.
Та три роки тому, після того, як мого Ярослава не стало, світ ніби перевернувся. Ми справді були опорою один для одного, тому відхід я дуже важко пережила.
Щоб не сумувати, я занурилась в роботу, навіть взяла додаткові зміни. А ось деякий час тому я надумала в квартирі зробити капітальний ремонт з заміною всієї сантехніки.
Гроші ми з чоловіком збирали, тому, щоб вони пішли в добре діло, я вирішила вкласти їх в ремонт і жити на старості літ шикарно.
Щоб не заважати майстрам я попоросилася пожити деякий час у дочки з зятем.
Іринка моя хоч і не була в захваті, та прийняла мене у себе, виділивши найменшу кімнатку.
З самого ранку я прокинулась і пішла на кухню. Діти ще спали, тому я приготувала легенький сніданок і коли вони прокинулися, все було на столі.
Зять поїв і добре, що подякував. Тарілка брудна залишилася на столі. Я подумала, може спішить на роботу, але ні, зятьок увімкнув комп’ютер і почав грати якісь ігри. Виявилося, в нього незапланований вихідний.
– Мам, дякую, було дуже смачно. Ввечері я прийду і посуд помию, – сказала Іринка збираючись на роботу.
Я також працюю, тому сумку в руки і вийшла з парадного.
Ввечері нас зустріла така картина: посуд мало того, не помитий, так ще й тарілки позасихали в мийці, бо Руслан не додумався його водою залити.
Я почала говорити Іринці, що це не нормально.
– Раз Руслан був весь день дома, то мав би помити посуд і приготувати хоч щось елементарне їсти. А він замість того її підганяє, бо весь день на бутербродах сидів, бо не міг навіть борщу собі підігріти, в холодильнику ще порція залишалася.
І така ситуація продовжувалася з дня в день.
Як мені шкода дочку, ви собі уявити не можете.
Її Руслан взяв під ноги. Але вона розумна жіночка, невже не розуміє, що це не життя?
Ввечері я вже лежала в ліжку, як чую через стінку Руслан на підвищених тонах говорить з Іринкою.
– Твоя мама тут як господиня! Вона мною командувати не буде! Я мужик, і посуд мити не моя справа.
Зранку Іринка мене зустріла вся в сльозах. Попросила поїхати жити десь інакше, бо як тільки я в них з’явилася, в них почались непорозуміння.
– До тебе ми мирно з Русланом жили! Зрозумій, нам так добре!
– Ага, може твій Руслан і жив, а ти, як рабиня – виживала! Іринко, невже ти не бачиш, що тебе він просто використовує?
Я того дня взяла сумку, з якою прийшла і переїхала до подруги. Надіюсь, ремонт до Різдва завершать і я заживу щасливо в своїй квартирі.
Але як мені достукатися до дочки? Як пояснити, що з тим чоловіком вона просто марнує своє життя?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
